Кілька чаклунів і чарівниць химерно засичали. Дідалус Діґл знову впустив циліндра, а Муді гаркнув: — Цить!
— Чому? — здивувався Гаррі.
— Ми тут нічого не обговорюємо, це надто ризиковано, — поглянув на Гаррі своїм нормальним оком Муді. Його магічне око досі було втуплене у стелю. — Зараза!— сердито вилаявся він, піднявши руку до магічного ока, — весь час застрягає... відколи той мерзотник його носив.
І він вийняв око з бридким чваканням, мовби прочищав забитий унітаз.
— Дикозоре, ти що, не розумієш, як це бридко? — озвалася Тонкс.
— Гаррі, подай-но скляночку води, — попросив Муді. Гаррі підійшов до мийки, взяв чисту склянку і наповнив її водою з крана, а натовп чаклунів усе ще невідривно стежив за ним. Це розглядання почало вже його дратувати.
— Чудово, — зрадів Муді, коли Гаррі подав йому склянку. Він кинув магічне око у воду і притопив пальцем. Око закрутилося, позираючи на всіх по черзі. — Щоб як будемо вертатись, я бачив усе навкруги на триста шістдесят градусів.
— А як ми виберемося звідси... куди нам потрібно? — поцікавився Гаррі.
— На мітлах, — відповів Люпин. — Єдиний варіант. Ти ще замолодий, щоб являтися; за мережею порошку флу будуть стежити; а недозволене встановлення летиключа може коштувати нам життя.
— Ремус казав, що ти добре літаєш, — низьким голосом промовив Кінґслі Шеклболт.
— Він чудовий літун, — додав Люпин, зиркаючи на годинника. — Гаррі, ти краще йди збирайся, щоб був готовий, коли дадуть сигнал.
— Я тобі допоможу, — жваво запропонувала Тонкс. Вона пішла слідом за Гаррі в коридор і, піднімаючись по сходах, з цікавістю роззиралася довкола.
— Тут кумедно, — мовила Тонкс. — Аж надто чисто, правда? Якось неприродно. О, тут уже ліпше, — додала вона, коли Гаррі увімкнув у своїй кімнаті світло.
Тут, на відміну від усього будинку, панував безлад. Гаррі чотири дні перебував у кепському настрої, і йому зовсім не хотілося прибирати. Щоб забутися, він намагався читати, але це не допомагало, і тепер книжки валялися на підлозі.
Давно не чищена Гедвіжина клітка вже посмерджувала, а з відкритої валізи повивалювався маґлівський одяг і чаклунські мантії.
Гаррі почав збирати книжки й поспіхом кидав їх у валізу. Тонкс зупинилася біля відчиненої шафи й критично глянула на своє відображення у дзеркалі з внутрішнього боку дверцят.
— Знаєш, мені, мабуть, не дуже личить фіолетовий колір, — замислено сказала вона, смикнувши себе за наїжачене волосся. — Тобі не здається, що він робить мене надто блідою?
— Е-е... — Гаррі визирнув з-за книги "Квідичні команди Британії та Ірландії".
— Робить, — рішуче сказала Тонкс. Вона міцно заплющила очі, ніби силкуючись щось згадати. За мить її волосся стало рожеве, мов жувальна гумка.
— Як ти це зробила? — здивовано спитав Гаррі, коли вона розплющила очі.
— Я — метаморфомаг, — пояснила вона, розглядаючи своє відображення і крутячи головою, щоб роздивитися волосся. — Тобто за бажанням можу змінювати свій вигляд, — додала, побачивши спантеличений вираз Гаррі. — Така вже вродилася. Коли готувалася стати аврором, завжди без зусиль отримувала найвищі оцінки з маскування й чатування. Це було супер.
— То ти — аврор? — вражено перепитав Гаррі. Він давно мріяв стати ловцем чорних чаклунів після закінчення Гоґвортсу.
— Так, — гордо відповіла Тонкс. — Як і Кінґслі, але в нього вища категорія. Я лише торік склала іспити. Ледь не завалила стеження й підкрадання. Я страшенно незграбна. Чув, як я розбила тарілку, коли ми зайшли в будинок?
— А можна навчитися бути метаморфомагом? — поцікавився Гаррі, що випростався і геть забув про пакування.
Тонкс захихотіла.
— Тобі, мабуть, іноді хочеться сховати свій шрам?
Її погляд зупинився на шрамі у формі блискавки в Гаррі на чолі.
— Та хочеться, — промимрив Гаррі й відвернувся. Йому не подобалося, коли люди розглядали цей шрам.
— Боюся, що тобі доведеться вчитися на власному досвіді. Метаморфомаги трапляються вкрай рідко, причому це вміння вроджене, а не набуте. Більшість чарівників для зміни свого вигляду використовують чарівну паличку або зілля. Та нам уже треба йти, а речей ми не поскладали, — винувато додала вона, дивлячись на розкидані речі.
— А... ну так, — погодився Гаррі, хапаючи ще якісь книжки.
— Чекай, буде швидше, якщо я... пакуйтеся! — крикнула Тонкс, провівши над підлогою чарівною паличкою.
Книжки, одяг, телескоп і терези злетіли в повітря й попадали на купу у валізу.
— Як неакуратно, — зітхнула Тонкс, підходячи до валізи й дивлячись на безладно накидані речі. — Моя мама вміє пакувати все дуже охайно... навіть шкарпетки й ті самі складаються... У мене так ніколи не виходить... треба так якось легесенько провести... — Вона з надією махнула паличкою.