Він тяжко зітхнув. Гаррі пропускав ці слова повз вуха. Кілька місяців тому йому було б дуже цікаво все це почути, але тепер яке воно мало значення порівняно з зяючою порожнечею від втрати Сіріуса? Ніщо не мало значення…
— Сіріус мені розповідав, як у тобі прокинувся Волдеморт тієї ночі, коли ти бачив сон про напад на містера Візлі. Я відразу збагнув, що збуваються мої найгірші побоювання — Волдеморт зрозумів, що зможе тебе використати. Намагаючись дати тобі зброю для захисту від Волдемортових проникнень у твій мозок, я домовився з професором Снейпом про уроки блокології.
Він зробив паузу. Гаррі стежив за сонячним промінцем, що поволі просувався по полірованій поверхні Дамблдорового стола, освітивши срібний каламар і красиве яскраво-червоне перо. Гаррі знав, що портрети в кабінеті не сплять, уважно прислухаючись до Дамблдорових пояснень. Чув, як іноді шелестіла чиясь мантія, або хтось ледь чутно прокашлювався. Фінеас Ніґелус і досі не повернувся…
— Професор Снейп виявив, — продовжив розповідь Дамблдор, — що тобі вже місяцями снилися двері у відділ таємниць. Волдеморт, відколи знову здобув своє тіло, був одержимий ідеєю почути пророцтво, тож він безперестанку думав про ті двері, і тому вони тобі снилися.
— А потім ти побачив, як Руквуд, що працював перед арештом у відділі таємниць, сказав Волдемортові те, про що ми всі знали — що пророцтва відділу таємниць надійно охороняються. Тільки ті, кого ці пророцтва стосуються, можуть зняти їх з полиць і не збожеволіти. Отож Волдеморт або сам мусив проникати у відділ таємниць, ризикуючи себе викрити, або це мав зробити для нього ти. Тепер тобі ще наполегливіше треба було братися за вивчення блокології.
— Але я цього не зробив, — пробурмотів Гаррі. Вирішив це сказати, щоб хоч трохи зменшити тягар своєї вини, адже щире зізнання мусило б послабити жахливий тиск лещат, у яких опинилося його серце. — Я не тренувався, не зважав, а міг би тих снів не бачити. Герміона постійно мені про це торочила. Якби я заблокувався, Волдеморт не зміг би мені показати, куди йти, і… Сіріус би не… Сіріус би не…
Щось вибухло у Гаррі в голові — потреба виправдатися, пояснити…
— Я намагався перевірити, чи справді він напав на Сіріуса, пішов у кабінет до Амбридж, говорив у каміні з Крічером, і той сказав, що Сіріуса немає, що він кудись пішов!
— Крічер збрехав, — спокійно промовив Дамблдор. — Ти ж не його хазяїн, і він може тобі брехати, навіть себе не караючи. Крічер зумисне послав тебе в Міністерство магії.
— Він… він це зробив зумисне?
— Авжеж. На жаль, Крічер уже кілька місяців служив не одному хазяїнові.
— Як це? — не зрозумів Гаррі. — Він же роками не покидав площі Ґримо.
— Крічер скористався нагодою перед Різдвом, — пояснив Дамблдор, — коли Сіріус, очевидно, звелів йому «забиратися геть». Той сприйняв Сіріусові слова буквально, витлумачивши їх як наказ покинути будинок. Подався до єдиної особи з родини Блеків, до якої відчував хоч якусь повагу… до Блекової двоюрідної сестри Нарциси, рідної сестри Белатриси та дружини Луціуса Мелфоя.
— А звідки ви це знаєте? — здивувався Гаррі. Серце його калатало. Підступала нудота. Він пам’ятав дивне Крічерове зникнення на Різдво, пригадував, як потім той знайшовся на горищі…
— Мені вчора розповів сам Крічер, — відказав Дамблдор. — Коли ти в кабінеті Амбридж намагався приховано попередити професора Снейпа, він тебе зрозумів — тобі привиділося, ніби Сіріус потрапив у пастку десь у відділі таємниць. Снейп, як і ти, негайно спробував зв’язатися з Сіріусом. Мушу зазначити, що члени Ордену Фенікса мають надійніші засоби зв’язку, ніж камін у кабінеті Долорес Амбридж.
— Одначе, коли ти пішов з Амбридж у ліс і не повернувся. Снейп стривожився, бо зрозумів — ти й далі віриш, ніби Сіріус потрапив у полон до Лорда Волдеморта. Він негайно попередив декого з членів Ордену.
Дамблдор важко зітхнув і провадив далі:
— Коли він зв’язався зі штаб-квартирою, там були Аластор Муді. Німфадора Тонкс, Кінґслі Шеклболт і Ремус Люпин. Усі відразу викликалися прийти тобі на допомогу. Професор Снейп просив Сіріуса залишитися, щоб пояснити мені, що сталося, бо я ж будь-якої миті міг прибути до штаб-квартири. Тим часом сам професор Снейп мав намір пошукати тебе в лісі.
Але Сіріус не хотів залишатися, коли всі вирушили на твої пошуки. Наказав Крічерові розповісти мені, що сталося. Отож, коли я невдовзі після того, як усі подалися в міністерство, прибув на площу Ґримо, саме ельф розповів мені, мало не лускаючи зі сміху, що Сіріуса немає.