Шкода, що тут не було якогось дементора… Коли заплаканий Вуд передав йому Кубок і Гаррі підняв його над собою, він відчув, що тієї миті міг би вичаклувати найкращого в світі патронуса.
Розділ шістнадцятий
Пророцтво професорки Трелоні
Блаженство Гаррі після здобуття Кубка затяглося на тиждень. Здавалося, що навіть погода святкує перемогу. З наближенням червня дні ставали теплі й безхмарні. Хотілося гайнути в поле, впасти на траву й попивати крижаний гарбузовий сік, зіграти партію в плюй-камінці чи просто спостерігати як величезний кальмар мляво розтинає поверхню озера.
Але про таке можна було тільки мріяти. Насувалися екзамени, і замість приємних прогулянок під легеньким літнім вітерцем бідолашні учні ниділи в замку, відчайдушно намагаючись зосередитися на навчанні. Навіть Фред і Джордж опустилися до того, що засіли за підручники: їх очікували підсумкові іспити, щоб отримати СОВУ (Середню Оцінку Взірцевих Учнів). А от Персі очікували НОЧІ (Напрочуд Обтяжливі Чарівницькі Іспити) — найсерйозніший у Гоґвортсі екзамен. Персі сподівався на посаду в Міністерстві магії, тож потребував якнайвищих оцінок. Він був дуже знервований і суворо карав тих, хто вечорами порушував спокій у вітальні. Більше за Персі хвилювалася хіба що Герміона.
Гаррі й Рон уже й не питали, як вона примудряється відвідувати кілька уроків нараз, але, побачивши розклад її екзаменів, були просто шоковані. У першому стовпчику писалося:
ПОНЕДІЛОК
9:00 — Числомагія
9:00 — Трансфігурація
Обід
13:00 — Замовляння
13:00 — Стародавні руни
— Герміоно? — запитав обережно Рон, бо цими днями вона просто навісніла, коли її відволікали. — Е-е… чи правильно ти переписала свій розклад?
— Що? — гаркнула Герміона і переглянула розклад екзаменів. — Звичайно, правильно.
— А міг би я запитати, як ти збираєшся бути одночасно на двох екзаменах? — почав Гаррі.
— Ні, не можна! — відрубала Герміона. — Ви ніде не бачили моєї «Нумерології і граматики»?
— А-а, так-так, я позичив її, щоб почитати перед сном, — тихенько буркнув Рон. Герміона в пошуках книжки почала перекидати сувої пергаменту. За вікном щось зашелестіло, і до вітальні залетіла Гедвіґа, тримаючи в дзьобі записку.
— Це від Геґріда, — розгорнув записку Гаррі. — Бакбикову апеляцію призначили на шосте число.
— Це останній день екзаменів, — додала Герміона, й далі шукаючи підручника.
— Для цього вони приїдуть сюди, — читав далі Гаррі. — Хтось із Міністерства магії і… і кат…
Герміона здригнулася.
— Вони привозять на апеляцію ката?! Тоді виходить, що все вже вирішено наперед!
— Схоже на те, — повільно вимовив Гаррі.
— Не мають права! — заволав Рон. — Я витратив стільки часу, я знайшов такі матеріали! Вони не можуть просто так відмахнутися!
Але Гаррі мав жахливе передчуття, що під тиском містера Мелфоя Комітет знешкодження небезпечних істот уже вирішив усе заздалегідь. Драко, який зовсім був притих після ґрифіндорського тріумфу в квідичі, цими днями знову ожив. З єхидних коментарів, випадково почутих Гаррі, випливало: Мелфой був переконаний, що Бакбика стратять, і дуже тішився, що він цьому посприяв. Гаррі ледве стримувався, щоб за прикладом Герміони не заїхати Мелфоєві в пику. А найгірше було те, що в них не було ані часу, ані змоги провідати Геґріда, адже суворі заходи безпеки ніхто не скасовував, а Гаррі не наважувався забрати плаща-невидимку з-під одноокої відьми.
Почався тиждень іспитів, і в замку запанувала неприродна тиша. Після екзамену з трансфігурації третьокласники вийшли кволі й посірілі. Вони порівнювали результати і скаржилися на складність завдань. Наприклад, необхідно було перетворити чайник на морську черепаху. Герміона дратувала всіх своїми побиваннями, що її морська черепаха скидалася радше на океанську — решта учнів мали клопоти значно серйозніші.
— У моєї замість хвоста так і залишився носик від чайника, просто якесь жахіття…
— А черепахи можуть дихати парою?
— А в моєї на панцирі залишився орнамент з чайника, цікаво, чи вплине це на оцінку?