- Нічого, - швидко відповів Гаррі, ховаючи шрам під волоссям. Він не хотів полегшувати роботу Міністерству магії, - вони ж бо його, мабуть, уже розшукують.
- А як тебе звати? - не вгавав Стен.
- Невіл Лонґботом, - сказав Гаррі перше, що спало йому на гадку. - То... то цей автобус, - швидко додав він, сподіваючись відвернути Стенову увагу, - ти казав, він їде куди завгодно?
- Канєшненько! - гордо відповів Стен. - Хоч до чорта на ріжечки, аби тільки по землі. Під водою він геть не годящий. Слухай, - знову підозріло запитав Стен, - але ж ти нам махав, ге? Підняв руку з паличкою, правда?
- Так, - відразу погодився Гаррі. - Слухай, а скільки коштує квиток до Лондона?
- Одинадцять серпиків, - сказав Стен, - але за тринадцять можеш дістати гарячого шоколадику, а за п'ятнадцять - гарячу грілочку і щітоньку для зубів якого захочеш кольору.
Гаррі знову понишпорив у валізі, дістав гаманець і подав Стенові кілька срібних монет. Після цього вони дружно затягли в автобус його валізу й Гедвіжину клітку.
В автобусі не було сидінь; натомість біля заслонених вікон стояло з півдесятка мідних ліжок. На скобах біля кожного ліжка потріскували свічки, осяваючи оббиті дерев'яними панелями стіни.
У глибині автобуса крихітний чарівник у нічному ковпаці пробурмотів крізь сон:
- Не зараз, дякую, я ковтаю слимаків, - і повернувся на другий бік.
- Можеш сідати тут, - прошепотів Стен, запихаючи Гарріну валізу під ліжко за кріслом водія. - Це наш водій - Ерні Пренґ. Ерн, це Невіл Лонґботом.
Ерні Пренґ, підстаркуватий чарівник у масивних окулярах, кивнув Гаррі, який ще раз нервово пригладив своє волосся і сів на ліжко.
- Ерні, рушай! - сказав Стен, умостившись у кріслі поруч з водієм.
Знову щось голосно гримнуло, і «Лицарський автотобус» рвонув з такою швидкістю, що Гаррі повалився на ліжко. Ледве підвівшись, визирнув у темне вікно. Вони їхали вже іншою вулицею. Стен задоволено стежив за приголомшеним обличчям Гаррі.
- Ми якраз були отутечки, коли ти нам ото помахав, - пояснив він. - Ерні, де ми? В Уельсі, чи шо?
- Угу, - відізвався Ерні.
- А що, маґли не чують, як їде автобус? - запитав Гаррі.
- Маґли? - зневажливо мовив Стен. - А хіба вони взагалі щось чують? Чи бачать? Вони якісь пришелепкуваті - ніколи нічого не помічають.
- Стен, пора вже будити мадам Марш, - сказав Ерні. - За хвильку будемо в Аберґавені.
Стен поплентався нагору вузькими дерев'яними сходинками. Гаррі й далі позирав у вікно зі щораз більшим неспокоєм. Видавалося, що Ерні не зовсім вправно володів кермом. «Лицарський автобус» постійно виїжджав на тротуар, але нічого там не зачіпав: ліхтарі, поштові скриньки і сміттєві бачки розпорскувалися навсібіч, тільки-но він наближався, але потім знову поверталися на свої місця.
Стен зійшов разом з блякло-зеленою відьмою, закутаною в дорожню мантію.
- Осьо сюди, мадам Марш, - весело мовив Стен, а Ерн так різко загальмував, що ліжка за інерцією шугнули на півметра вперед. Мадам Марш затулила рота хустинкою й подріботіла східцями з автобуса. Стен жбурнув навздогін їй валізу і зачинив дверцята. Знову щось гучно гримнуло, і вони помчали далі вузенькою сільською вуличкою. Дерева розбігалися з-під коліс.
Гаррі не заснув би, навіть якби цей автобус так гучно не гримів і не стрибав одразу на сотні миль. У голові роїлися невеселі думки: що на нього чекає, і чи спромоглися Дурслі відтягти від стелі тітоньку Мардж.
Стен розгорнув примірник «Щоденного віщуна» і почав читати, висолопивши язика. Велика фотографія чоловіка з запалим обличчям і довгим скуйовдженим волоссям наче підморгнула Гаррі з першої сторінки.
- О, цей чоловік! - вигукнув Гаррі, забувши на мить про свої клопоти. - Його показували в маґлівських новинах!
Стенлі глянув на першу сторінку й реготнув.
- Сіріус Блек, - кивнув він. - Канєшненько, шо він був у маґлівських новинах. Ти шо, Невіле, з дуба впав?
Зверхньо глянувши на спантеличеного Гаррі, Стен подав йому першу сторінку.
- Читай частіше газеточки, Невіле.
Гаррі підніс газету до свічки й прочитав:
БЛЕК І ДОСІ НА ВОЛІ!
Міністерство магії сьогодні підтвердило, що досі не впіймано Сіріуса Блека, чи не найзловіснішого в'язня фортеці Азкабан.
«Ми робимо все можливе, щоб упіймати Блека, - повідомив сьогодні вранці міністр магії Корнеліус Фадж, - і просимо чаклунську громаду зберігати спокій».
Деякі члени Міжнародної федерації чарівників критикували Фаджа за те, що він сповістив про Блека маґлівському прем'єр-міністрові. «Але ж я мусив це зробити, хіба не зрозуміло?! - пояснив роздратований Фадж. - Блек божевільний. Він небезпечний і для чаклунів, і для маґлів. Прем'єр запевнив, що нікому не розповість про чаклунське походження Блека. А якби й розповів - хто б йому повірив?»