- Я знаю, шо не мав би дуже си тішити опісля вчорашнього... - сказав він. - Ох той Блек!.. Знов він утік... Але знаєте шо?
- Що? - перепитали вони, вдаючи, що їм дуже цікаво.
- Бікі!.. Він си теж утік! Він на волі!.. Йой... Я си святкував цілу ніч!..
- Та це ж фантастично! - вигукнула Герміона, кинувши докірливий погляд на Рона, що ледве стримував регіт.
- Я, мабуть... погано його припнув... - знизав плечима Геґрід, радісно позираючи довкола. - Я тілько трохи си журив зранку... гадаю - а шо, як він натрафив там на Люпина?.. Але Люпин каже, шо сеї ночі ніц не їв...
- Що-що? - перепитав Гаррі.
- Матір Божа, та невже ви не чули? - здивувався Геґрід, а його усмішка трохи згасла. Він заговорив тихіше, хоч навкруги нікого й не було. - Е-е... Снейп зранку розказав усім слизеринцям... уже, напевно, і всі решта знают... шо... професор Люпин - вовкулака. Вночі він гасав десь у лісі. А тепер, зрозуміло, вже пакує речі.
- Пакує речі?- стурбовано запитав Гаррі. - Чому?
- Чому... Таж він від нас їде, чи як? - здивувався Геґрід. - Зранку си звільнив з роботи. Каже: не хочу ризикувати, а ну ж знов таке си повторит...
Гаррі зірвався на ноги.
- Я мушу його побачити, - сказав він друзям.
- Але ж, якщо він звільнився...
- ...ми нічого не вдіємо...
- Не має значення. Я все одно хочу його бачити. Зустрінемося тут.
*
Двері Люпинового кабінету були відчинені. Він уже спакував майже всі речі. Біля старої пошарпаної валізи стояв порожній акваріум для ґринділа. Люпин нахилився над столом і підвів голову лише тоді, коли Гаррі постукав у двері.
- Я бачив, що ти сюди йдеш, - усміхнувся Люпин. Він показав на аркуш пергаменту на столі. Це була Карта мародера.
- Я щойно бачився з Геґрідом, - сказав Гаррі. - Він каже, що ви звільнилися. Але ж це неправда?
- На жаль, правда, - відповів Люпин і почав виймати все з шухлядок свого стола.
- Але чому? - вигукнув Гаррі. - Невже в Міністерстві магії думають, що ви допомагали Сіріусу?
Люпин підійшов до дверей і зачинив їх.
- Ні. Професор Дамблдор переконав Фаджа, що я намагався врятувати вас від смерті. - Він зітхнув. - І цього Северус уже не витерпів. Думаю, що втрата ордена Мерліна його доконала. Тому він... гм-м... випадково... е-е... проговорився сьогодні за сніданком, що я вовкулака.
- Але ж це не причина, щоб вас звільняти! - обурився Гаррі.
Люпин гірко всміхнувся.
- Завтра о цій порі почнуть прибувати сови від батьків - ніхто не захоче, Гаррі, щоб їхніх дітей навчав вовкулака. І я їх розумію, а надто після вчорашнього... Я ж міг покусати будь-кого з вас... Цього не можна допускати.
- Але ж ви найкращий учитель захисту від темних мистецтв! - вигукнув Гаррі. - Не йдіть від нас!
Люпин похитав головою й нічого не сказав. Він і далі нишпорив у шухлядах. Гаррі намагався підшукати слова, що змусили б його залишитися, але Люпин його випередив:
- Директор мені сьогодні розповів, що вночі ти, Гаррі, врятував не одне життя. Якщо я й маю чим пишатися, то це тим, що ти багато чого навчився. Розкажи мені про свого патронуса.
- Звідки ви про нього знаєте? - здивувався спантеличений Гаррі.
- А що ж іще могло відігнати дементорів?
Гаррі розповів йому про все. Люпин знов усміхнувся.
- Так, твій батько завжди обертався на оленя, - промовив він. - Ти правильно вгадав...
Люпин запхав у портфель останні книги, засунув шухляди і повернувся до Гаррі.
- Ось, тримай... я його вчора приніс із Верескливої Халупи. - Він простяг Гаррі плаща-невидимку. - І ще... - він завагався, а тоді подав йому Карту мародера. - Я вже не вчитель, тож мене не гризтиме сумління, що я тобі її віддав. Мені вона непотрібна, а тобі, Ронові й Герміоні, мабуть, ще не раз стане в пригоді.
Гаррі взяв карту і всміхнувся.
- Ви казали, що Муні, Червохвіст, Гультяй і Золоторіг були б раді виманити мені зі школи... Казали, що тоді б вони повеселились...
- Ми так би й зробили, - підтвердив Люпин, закриваючи портфель. - Я не маю найменшого сумніву, що Джеймс був би страшенно розчарований, якби його син не знайшов жодного таємного виходу з замку.
Хтось постукав у двері. Гаррі поспіхом запхнув у кишеню Карту мародера та плащ-невидимку.
То був професор Дамблдор. Він анітрохи не здивувався, побачивши тут Гаррі.
- Ремусе, твій екіпаж чекає біля воріт.
- Дякую, пане директоре.
Люпин підхопив свою стару валізу й порожній акваріум для ґринділа.
- Ну, прощавай, Гаррі, - всміхнувся він. - Навчаючи тебе, я отримав неймовірне задоволення! Впевнений, що ми колись іще зустрінемось. Директоре, нема потреби мене проводжати до воріт, я впораюся сам.