- Якщо я потраплю в міністерство, то запропоную їм масу проектів щодо посилення магічних законів! - розповідав він єдиній особі, готовій його слухати - своїй дівчині Пенелопі.
Хоч погода була чудова, атмосфера в школі - радісна, і Гаррі розумів, що він зробив майже неможливе, визволивши Сіріуса, та він ще ніколи не зустрічав закінчення навчального року в такому поганому настрої.
Звичайно, не одного його засмутив від'їзд професора Люпина. Цим переймався весь їхній клас.
- Цікаво, кого нам дадуть наступного року? - похмуро запитав Шеймус Фініґан.
- Може, якогось упиря,,- припустив Дін Томас.
Гаррі турбував не лише від'їзд професора Люпина. Йому не йшло з голови пророцтво професорки Трелоні. Цікаво, де тепер Петіґру: невже він таки знайшов притулок біля Волдеморта? Але найбільше його турбувала перспектива побачення з Дурслями. Протягом якоїсь півгодини, солодких тридцяти хвилин, він вірив, що мешкатиме в Сіріуса... найліпшого товариша його батьків... Що могло бути кращим? Хіба що думка про повернення його батька... І хоч відсутність новин від Сіріуса вже була гарною новиною (це означало, що з ним усе гаразд), Гаррі важко було змиритися з думкою про втрату нової домівки, яку він міг би мати.
В останній день семестру оголосили результати екзаменів. Гаррі, Рон і Герміона успішно склали всі іспити. Гаррі був здивований, що не провалив зілля й настійки, і мав велику підозру, що тут не обійшлося без втручання професора Дамблдора. За минулий тиждень Снейпова ненависть до Гаррі перейшла всі межі. При кожній їхній зустрічі куточки вузеньких Снейпових уст підступно посіпувалися, а пальці судомно стискались, мовби прагнули зімкнутися на Гарріній горлянці.
Персі з успіхом здав свої НОЧІ, а Фред і Джордж нашкрябали з десяток СОВ. Зате Ґрифіндор, передовсім завдяки блискучій перемозі у кубку з квідичу, третій рік поспіль виграв чемпіонат гуртожитків. Отже, бенкет з нагоди завершення навчального року відбувався в залі, прикрашеній червоно-золотистими кольорами, і ґрифіндорський стіл був найгаласливішим. Навіть Гаррі, забувши на якийсь час про Дурслів, їв, пив, розмовляв і реготав нарівні з усіма.
*
Коли наступного ранку «Гоґвортський експрес» вирушив з вокзалу, Герміона повідомила Гаррі й Ронові несподівану новину.
- Сьогодні перед сніданком після розмови з професоркою Макґонеґел я вирішила відмовитися від маґлознавства.
- Але ж ти отримала на іспиті п'ятірку з чотирма плюсами! - здивувався Рон.
- Я знаю, - зітхнула Герміона, - але ще одного такого року я не витримаю. Я мало не збожеволіла з тим часоворотом. Я його віддала. Без маґлознавства й віщування у мене знову буде нормальний розклад.
- Я й досі не можу повірити, що ти мовчала як риба про свій часоворот, - буркнув Рон. - Ми ж, начебто, твої друзі.
- Але ж я дала обіцянку, - суворо мовила Герміона і глянула на Гаррі, що спостерігав, як за горою зникав Гоґвортс. Цілих два місяці він його не побачить...
- Гаррі, чого ти так похнюпився? - сумовито запитала Герміона.
- Я не похнюпився, - швиденько озвався Гаррі. - Просто думаю про канікули.
- Я теж про них думаю, - додав Рон. - Гаррі, ти мусиш приїхати до нас у гості. Я домовлюся з батьками і тобі подзвоню. Я вже знаю, як користуватися фелетоном...
- Телефоном, Роне, - виправила його Герміона. - Раджу тобі наступного року відвідувати маґлознавство.
Але Рон пропустив це повз вуха.
- Цього літа - кубок світу з квідичу! Як ти дивишся на те, щоб гайнути на кубок разом?! Тато зможе дістати на роботі квитки.
Ці слова відразу додали Гаррі настрою.
- Так... Дурслі лише зрадіють, якщо я поїду.. Особливо після тієї пригоди з тітонькою Мардж...
Гаррі значно повеселів і зіграв з друзями кільканадцять партійок у вибухові карти. А коли з'явилася відьма з візочком, він накупив купу всяких ласощів, доскіпливо уникаючи всього, що містило шоколад.
Та аж пополудні сталося те, що переповнило його справжнім щастям...
- Гаррі, - раптом мовила Герміона, дивлячись поверх його плеча. - Що там таке за вікном?
Гаррі озирнувся. За склом то виринало, то зникало щось маленьке й сіре. Він підвівся й придивився - крихітна сова несла в дзьобику листа, що був значно більшим за неї. Сова була така мала, що повітря від поїзда весь час її перевертало й жбурляло на всі боки. Гаррі мерщій опустив вікно, простяг руку і впіймав сову, що була схожа на дуже пухнастий снич. Гаррі обережно заніс її в купе. Жбурнувши листа на Гарріне сидіння, сова радісно запурхала по купе, задоволена, що виконала доручення. Погордлива Гедвіґа несхвально клацнула дзьобом. Криволапик зі свого сидіння прикипів до пташки великими жовтими очима. Рон завбачливо забрав сову далі від кота.