У Невіла від жаху аж забило дух.
- Герміоно, допоможи! - простогнав він.
Шеймус Фініґан попросив у Гаррі мідні терези.
- Ти чув, що пишуть у «Щоденному віщуні»? - спитав він. - Начебто хтось бачив Сіріуса Блека.
- Де? - миттю озвалися Гаррі й Рон.
На тому боці стола нашорошив вуха Мелфой.
- Зовсім недалечко звідси, - збуджено прошепотів Шеймус. - Його побачила якась маґелка. Звісно, вона нічого не допетрала: подумала, що то звичайний злочинець і подзвонила на гарячу лінію. Та коли туди прибули з Міністерства магії, за Блеком і слід прохолов.
- Зовсім недалечко звідси... - повторив Рон, багатозначно глянувши на Гаррі. І, помітивши, що Мелфой підслуховує, додав: - Що, Мелфою? Тобі ще чогось нарізати?
Але Мелфой, злісно блиснувши очима на Гаррі, нахилився й просичав:
- Гей, Поттер, хочеш сам зловити Блека?
- Авжеж, - недбало озвався Гаррі.
Тонкі Мелфоєві губи скривилися в посмішці.
- На твоєму місці, - тихо вимовив він, - я б давно уже щось робив. Я б не сидів у школі, як чемнюсінький хлопчик, а скрізь би його шукав.
- Перестань патякати! - обурився Рон.
- Ти що, Поттер, не знаєш? - видихнув Мелфой, а його бляклі очі звузилися.
- Що не знаю?
Мелфой глузливо реготнув.
- Мабуть, не хочеш підставляти власну шию, - мовив він. - Карочє, сподіваєшся на дементорів? А я на твоєму місці помстився б. Я сам би його вистежив.
- Що ти таке верзеш? - розсердився Гаррі, але тут заговорив Снейп:
- У вас у казанцях уже всі компоненти. Тепер треба, щоб розчин трохи настоявся. Ви тим часом усе поприбирайте, а тоді випробуємо настійку Лонґботома...
Креб і Ґойл відверто зареготали, а бідолашний Невіл гарячково розмішував настійку. Герміона потайки шепотіла, що йому робити. Гаррі й Рон, усе поприбиравши, пішли до кам'яної раковини мити руки й черпачки.
- Що мав на увазі Мелфой? - зашепотів Гаррі, підставляючи руки під крижаний струмінь, що дзюркотів з гаргуйлевої пащі. - За віщо я мав би мститися Блекові? Він мені нічого не зробив... поки що.
- Він просто вигадує, - сказав Рон, - хоче, щоб ти зробив якусь дурницю...
Перед самим закінченням уроку Снейп підійшов до Невіла, котрий зіщулився біля свого казанця.
- Підходьте всі сюди, - звелів Снейп, поблискуючи чорними очима, - поглянемо, що станеться з жабкою Лонґботома. Правильно настояний розчин перетворить її на пуголовка. Якщо ж він усе наплутав - а я в цьому не сумніваюся, - то його жабка здохне.
Ґрифіндорці боязко приглядалися. Слизеринці були вельми збуджені. Снейп узяв Тревора, зачерпнув маленькою ложечкою Невілової настійки - вона була вже зелена - і влив її Тревору в пельку.
Запанувала тиша. Тревор проковтнув - лясь! - і на Снейповій долоні зазміївся пуголовок.
Ґрифіндорці шалено заплескали. Снейп невдоволено витяг з кишені флакончик, капнув на пуголовка якоїсь рідини, і Тревор знову став самим собою.
- П'ять очок з Ґрифіндору, - сказав Снейп, і на обличчях учнів зів'яли усмішки. - Міс Ґрейнджер, я ж казав не допомагати йому. Урок закінчено.
Гаррі, Рон і Герміона піднялися у вестибюль. Гаррі й далі обмірковував Мелфоєві слова, а Рон обурювався Снейпом.
- Зняти з Ґрифіндору п'ять очок, бо настійка була чудова! Чом ти не надурила його, Герміоно? Треба було сказати, що Невіл сам її зробив!
Але Герміона не відповідала. Рон озирнувся.
- А де вона?
Гаррі теж озирнувся. Їх минали інші учні, що прямували на обід до Великої зали.
- Вона йшла за нами, - спохмурнів Рон.
Повз них пройшов Мелфой у супроводі Креба і Ґойла. Він самовдоволено усміхався.
- Ось вона, - сказав Гаррі.
Захекана Герміона бігла по сходах нагору. Однією рукою вона стискала портфель, а другою мовби запихала щось у мантію.
- Як ти це зробила? - здивувався Рон.
- Що? - перепитала Герміона.
- Ти щойно була в нас за спинами, а тут раптом опинилася перед нами.
- Що? - Герміона трохи розгубилася. - Ну... просто я дещо забула й мусила вернутися. Ой! - Герміонин портфель раптом тріснув по шву. Гаррі не здивувався, адже там було напхано з десяток важезних книжок.
- Навіщо ти це все тягаєш? - запитав Рон.
- Та в мене ж он скільки предметів, - відповіла захекана Герміона. - Потримай, будь-ласка.
- Але ж... - Рон глянув на обкладинки книжок, - у нас нема сьогодні цих уроків. Лишився тільки захист від темних мистецтв.
- Ну... так, - завагалася Герміона, знову запихаючи всі книжки в портфель. - Цікаво, що буде на обід? Я вмираю з голоду, - змінила вона тему й рушила до Великої зали.