- У тебе не виникає відчуття, що Герміона щось від нас приховує? - глянув на Гаррі Рон.
*
Коли вони прибули на перший урок захисту від темних мистецтв, професора Люпина ще не було. Посідавши, витягли книжки, пера, пергамент, і чекали. Люпин нарешті зайшов, легенько всміхнувся і поклав на стіл свій старенький портфель. Він і далі був одягнений досить убого, але видавався не таким виснаженим, як у поїзді, ніби нарешті трохи від'ївся.
- Добрий день, - привітався він. - Прошу сховати всі підручники. Сьогодні в нас практика. Залишіть лише чарівні палички.
Учні здивовано перезирнулися і заховали все в портфелі. Вони ще ніколи не мали практичних занять із захисту від темних мистецтв, якщо не враховувати один торішній урок, коли Локарт притарабанив до класу клітку з ельфами і випустив їх на волю.
- От і добре, - сказав професор Люпин, коли всі вже були готові, - а тепер прошу за мною.
Спантеличені, але зацікавлені учні встали і вийшли слідом за професором. Він повів їх порожнім коридором, а тоді звернув за ріг. Там вони натрапили на Півза Полтерґейста, що висів у повітрі догори ногами і заліплював жуйкою замкову шпарину. Побачивши Люпина, Півз загойдав ногами і заспівав:
Люпин-голопупин,
Голопупин-Люпин...
Зазвичай Півз, хоч і був зухвалим грубіяном, ставився до вчителів з певною повагою. Усі дивилися на професора Люпина і чекали на його реакцію. На їхній подив, він і далі всміхався.
- На твоєму місці, Півзе, я відліпив би жуйку зі шпарини, - спокійно мовив він. - Містер Філч не зможе зайти по мітли.
Філч був гоґвортським сторожем, бездарним і вічно роздратованим чарівником, який безперестанку воював з учнями і з тим же Півзом. Півз, однак, пустив Люпинові слова повз вуха і лише зневажливо пирхнув.
Професор Люпин зітхнув і витяг чарівну паличку.
- На такий випадок є непогане маленьке закляття, - сказав він учням через плече. - Дивіться уважно.
Він підняв паличку на рівень плеча, скерував її на Півза і промовив: «Вадівазі!»
Жуйка кулею вилетіла з замкової шпарини і влучила Півзові просто в ліву ніздрю. Він шугнув угору, а тоді щез, проклинаючи все на світі.
- Круто, пане професоре! - захоплено вигукнув Дін Томас.
- Дякую, Діне, - сказав професор Люпин і заховав чарівну паличку. - Йдемо далі?
Вони зрушили з місця, а учні з усе більшою повагою позирали на вбогого професора Люпина. Пройшовши іншим коридором, Люпин зупинився перед учительською.
- Прошу заходити, - він відчинив двері і відступив набік.
У порожній учительській - довгій, оббитій панелями кімнаті - стояло безліч старих пошарпаних стільців. На одному сидів професор Снейп і дивився, як заходять учні. Його очі поблискували, а вуста кривилися в єхидній посмішці. Коли професор Люпин хотів зачинити за собою двері, Снейп сказав:
- Не зачиняй, Люпине. Я волів би на це не дивитися. - Він підвівся і стрімко пройшов повз учнів, аж чорна мантія замайоріла за його спиною. У дверях він розвернувся на підборах і промовив:
- Люпине, хочу тебе попередити, що серед цих учнів є Невіл Лонґботом. Моя тобі порада: не став перед ним надто складних завдань. Хіба що міс Ґрейнджер знову шепотітиме йому на вухо підказки.
Невіл почервонів. Гаррі люто зиркнув на Снейпа. Мало того, що він замучив Невіла на своїх уроках, а тепер ще й глузує з нього перед іншим учителем.
Професор Люпин здивовано підняв брови.
- А я власне хотів би, щоб Невіл мені зараз допоміг, - сказав він. - Переконаний, що він чудово впорається.
Невіл став, здається, ще червоніший. Снейп зневажливо скривився і вийшов, грюкнувши дверима.
- Ну, гаразд, - мовив професор Люпин і повів учнів до протилежної стіни кімнати, де не було нічого, крім старої шафи, в якій зберігалися запасні учительські мантії. Коли професор Люпин підійшов до шафи, вона зненацька захиталася і гупнулася об стіну.
- Не лякайтеся, - заспокоїв професор Люпин тих учнів, які стривожено відскочили назад. - Це звичайний привид-ховчик.
Але більшість учнів, здається, таки занепокоїлися. Невіл дивився на професора Люпина нажаханими очима, а Шеймус Фініґан боязко поглядав на клямку, що вже аж тряслася.
- Ховчики люблять темні тісні місця, - пояснив Люпин. - комори, скрині, шафки під умивальниками... один мені був трапився навіть у кімнатному годиннику. Цей з'явився тут щойно вчора. Я попросив пана директора залишити його для нашого сьогоднішнього заняття. Ну, а тепер постає перше питання: хто такий ховчик?
Герміона підняла руку.
- Це так званий боґарт-формополох, - випалила вона. - Він міняє свій вигляд і перетворюється на те, що, на його думку, може нас найбільше налякати.