- Здогадів багато, Северусе, і всі неправдоподібні.
Гаррі ледь-ледь розплющив очі: Дамблдор стояв до нього спиною, але він міг бачити зосереджене обличчя Персі, а також профіль роздратованого Снейпа.
- Пам'ятаєте розмову, яку ми мали з вами, директоре... напередодні навчального року? - запитав Снейп, ледь розтуляючи вуста, мовби не хотів, щоб його почув Персі.
- Пам'ятаю, Северусе. - У голосі Дамблдора прозвучали нотки застороги.
- Майже неймовірно... щоб Блек міг проникнути в замок без чиєїсь допомоги звідси. Я вже висловив вам своє занепокоєння, коли ви призначили...
- Я не вірю, що хтось у цьому замку допомагає Блекові, - зупинив його Дамблдор тоном, що не допускав Снейпового заперечення. - Мушу піти до дементорів, - мовив Дамблдор. - Я обіцяв їм сповістити, коли закінчаться наші пошуки.
- А вони пропонували вам свою поміч, пане професоре? - поцікавився Персі.
- Ще й як, - холодно озвався Дамблдор. - Та поки я директор, жоден дементор не переступить поріг цього замку.
Персі зніяковів. Дамблдор швидко й нечутно покинув залу. Снейп провів його обуреним поглядом і теж вийшов.
Гаррі глянув на Рона й Герміону. Вони лежали з розплющеними очима і розглядали зоряну стелю.
- Що б це могло означати? - ледь чутно вимовив Рон.
*
Наступні кілька днів у школі тільки й було розмов, що про Сіріуса Блека. Висувалися найнесамовитіші припущення щодо його проникнення в замок. Скажімо, Анна Ебот з Гафелпафу цілий урок гербалогії запевняла всіх охочих її слухати, що Блек уміє перевтілюватися на квітучий кущ.
Подертий портрет Гладкої Пані зняли зі стіни, а на його місце почепили зображення сера Кадоґана разом з його товстеньким сірим коником. Але це мало кого втішило. Сер Кадоґан постійно викликав учнів на дуель і вигадував безглузді паролі, які міняв принаймні двічі на день.
- Він справжній псих, - поскаржився Персі Шеймус Фініґан. - Чи не можна його замінити?
- Нема ким. Усі картини бояться того, що сталося з Гладкою Пані, - пояснив Персі. - Тільки серові Кадоґану вистачило відваги.
Проте сер Кадоґан Гаррі не дошкуляв. Гаррі мав інший клопіт: тепер його постійно опікали. Учителі під різними приводами супроводжували його в коридорах, Персі (очевидно, за наказом матері) ходив слідом за ним, наче самовдоволений сторожовий пес. А на додачу до всього професорка Макґонеґел із траурним виглядом запросила Гаррі у свій кабінет.
- Нема сенсу приховувати від тебе, Поттере... - почала вона дуже серйозним тоном. - Я розумію, що тебе це приголомшить, але Сіріус Блек...
- ... полює на мене, - втомлено проказав Гаррі. - Я почув, як Ронів тато розповідав про це його мамі. Містер Візлі працює в Міністерстві магії.
Професорка Макґонеґел була ошелешена.
- Он воно що! - промовила вона після деякої паузи. - Ну в такому разі, Поттере, ти зрозумієш, чому тобі не варто ходити вечорами на тренування. Сам, без догляду на полі... довкола лише кілька учнів... це надто небезпечно...
- Але ж у суботу наша перша гра! - обурився Гаррі. - Я мушу тренуватися, пані професорко!
Макґонеґел прискіпливо на нього поглянула. Гаррі знав, що вона, як ніхто, вболіває за ґрифіндорську команду. Врешті-решт це ж вона рекомендувала його на ловця. Затамувавши подих, Гаррі чекав.
- Гм... - професорка Макґонеґел звелася на ноги і подивилася у вікно на квідичне поле, що ледь видніло за пеленою дощу. - Ох... як я хочу, щоб ми нарешті виграли той кубок... але... однак, Поттере... мені буде спокійніше, якщо з вами на тренуваннях буде хтось із учителів. Я попрошу мадам Гуч.
*
Погода псувалася з кожним днем, але ґрифіндорська команда під наглядом мадам Гуч тренувалася з особливою самовідданістю. Та на останньому тренуванні перед суботнім матчем Олівер Вуд повідомив команді неприємну новину.
- Флінт мені сказав, що граємо не зі Слизерином, а з Гафелпафом! - розгнівано вигукнув він.
- Чому?! - здивувалися гравці.
- Флінт каже - через ловця: у нього, бачте, ще й досі болить рука, - люто заскреготав зубами Вуд. - Просто вони не хочуть грати в таку погоду. Бояться, що це зменшить їхні шанси...
Цілий день не вщухала злива, завивав вітер, а тепер, коли говорив Вуд, ще й загримів грім.
- Мелфоєва рука цілком здорова! - обурився Гаррі. - Він прикидається!
- Я знаю, але як це довести? - гірко всміхнувся Вуд. - Ми ж тренували всі фінти спеціально для Слизерина. У гапелпафців зовсім інша манера гри! Тепер у них новий капітан, він же й ловець: Седрік Діґорі.
Анжеліна, Алісія й Кеті раптом захихотіли.
- Що тут смішного? - насупився Вуд.
- Це такий високий, симпатичний? - запитала Анжеліна.