- Геґрід, - вимовив Гаррі. Не роздумуючи над тим, що робить, він кинувся назад, але Рон з Герміоною схопили його за руки.
- Не можна, - Рон був білий як папір. - Якщо вони дізнаються, що ми там були - Геґрідові кінець...
- Як... вони... могли? - задихалася Герміона. - Як вони могли?
Поволі, щоб випадково не вилізти з-під плаща, вони знову рушили до замку. Швидко сутеніло і невдовзі їх огорнула суцільна пітьма.
- Скеберсе, вгамуйся! - шипів Рон, притискаючи нагрудну кишеню. Пацюк несамовито звивався. Рон зупинився і спробував запхнути його глибше. - Що це з тобою, дурний щуряко? Сиди тихо!.. ОЙ! Він мене вкусив!
- Рон, не кричи! - тривожно зашепотіла Герміона. - От-от надійде Фадж...
- Таж він не хоче... сидіти... на місці...
Скеберс був явно сам не свій. Він борсався як навіжений і намагався вирватися з Ронових рук.
- Та що з ним таке?
І тут Гаррі побачив: припадаючи до землі і зловісно блимаючи великими жовтими очима, до них підкрадався Криволапик. Гаррі не знав, чи він їх почув, чи орієнтувався тільки на Скеберсів писк.
- Криволапику! - застогнала Герміона. - Тпрусь!
Але кіт наближався...
- Скеберсе... НІ!
Запізно... Пацюк вислизнув з-поміж Ронових пальців, стрибнув на землю і дременув. Криволапик кинувся за ним, і перш ніж схаменулися Гаррі з Герміоною, Рон вискочив з-під плаща-невидимки і стрілою зник у пітьмі.
- Рон! - простогнала Герміона.
Вони з Гаррі перезирнулася й кинулися слідом. Їм заважав плащ - вони його стягли, і тепер він розвівався у них за спинами, як прапор. Попереду чулося Ронове тупотіння і крик:
- Криволапе... геть!.. Скеберсе, ану сюди!..
Почувся звук падіння.
- Ховайся!.. Тпрусь, смердючий котяро...
Гаррі й Герміона мало не впали, наштовхнувшись на Рона. Він лежав на землі, але Скеберс був знову в безпеці. Рон притис обидві руки до тремтячої грудки в своїй кишені.
- Роне... швидко... під плащ... - захекано проказала Герміона. - Дамблдор... міністр... вони ось-ось будуть тут...
Але вони не встигли ані сховатися під плащем, ані перевести дух, бо тієї ж миті почулося гупання величезних лап. На них з пітьми стрибонув гігантський чорний пес із тьмяними очима.
Гаррі потягся по чарівну паличку, але запізнився. Стрибнувши, пес передніми лапами штурхонув його в груди, Гаррі упав на спину й опинився під волохатою тварюкою. Він відчував її гарячий віддих, бачив довжелезні ікла...
Але стрибок був такий потужний, що пес перекотився через Гаррі. Очманілий Гаррі, якому здалося, що в нього зламані ребра, спробував підвестися. Пес гарчав зовсім поруч, розвертаючись для нового стрибка.
Рон зірвався на ноги. Коли пес кинувся знову, він відштовхнув Гаррі вбік, і псячі щелепи зімкнулися на витягнутій Роновій руді. Гаррі кинувся на звіра, вхопив його за шерсть, але пес поволік Рона з такою легкістю, ніби той був ганчірною лялькою...
І тут зненацька Гаррі щось ударило в обличчя з такою силою, що знову збило його з ніг. Він почув, як, падаючи, заверещала з болю Герміона. Гаррі намацав чарівну паличку, витираючи з чола кров...
- Лумос! - прошепотів він.
Чарівна паличка освітила стовбур густого дерева. Вони загнали Скеберса просто під Войовничу Вербу, гілки якої рипіли, ніби від сильного вітру, і люто батожили все довкола.
А під стовбуром пес затягував Рона у велику нору між корінням Верби... Рон упирався з останніх сил, але його голови й тулуба вже не було видно...
- Рон! - закричав Гаррі, кидаючись на допомогу та здоровенна гілляка, що ошаліло розгойдувалася в повітрі, не давала йому підійти.
Вони бачили тільки Ронову ногу, якою він зачепився за корінь і з останніх сил не давав псові затягти себе далі під землю. Раптом щось жаско хруснуло, мовби стрілила рушниця, Ронова нога зламалася і зникла з очей.
- Гаррі... треба бігти по допомогу.. - крикнула Герміона. Вона теж була закривавлена - Верба подерла їй плече.
- Ти що?! Та тварюка може його загризти, нема часу!
- А як ми туди потрапимо?..
Ще одна гілляка замахнулася на них, стиснувши, мов кулаки, свої галузочки.
- Якщо той псяра зумів туди пролізти, то й ми зможемо, - захекано метався Гаррі, марно намагаючись проскочити крізь норовисті гілки.
- Рятуйте, допоможіть, - у відчаї шепотіла Герміона, розгублено пританцьовуючи на одному місці. - Будь ласка...
Криволапик раптом метнувся вперед. Він змією прослизнув поміж знавіснілих гілок і торкнувся лапою якогось сучка на стовбурі.
Зненацька дерево завмерло і мовби скам'яніло. На ньому не ворушився жоден листочок.
- Криволапику! - розгублено прошепотіла Герміона і боляче стиснула Гарріну руку. - Звідки він це знав?