Выбрать главу

- Твоя команда з квідичу? - поцікавився Гаррі.

- «Гармати з Чадлі», - відповів Рон, показуючи на помаранчеве покривало, прикрашене двома велетенськими чорними літерами «Г» і «Ч» та гарматним ядром у польоті. - Дев'яте місце в лізі.

Ронові шкільні підручники з чарів недбало валялися в кутку поруч із купою коміксів, здається, лиш однієї серії - «Пригоди Мартіна Міґса, навіженого маґла». Ронова чарівна паличка лежала зверху на акваріумі, повному жаб'ячої ікри, який стояв на підвіконні біля жирного сірого пацюка Скеберса, що дрімав собі на сонечку.

Гаррі переступив через розкидану на підлозі пачку самотасувальних карт і визирнув з маленького віконечка. На полі вдалині він помітив цілу зграю гномів, які один за одним підкрадалися до живоплоту Візлів і знову лізли до саду. Тоді повернувся до Рона, який напружено чекав, що він скаже про кімнату.

- Тут трохи тісненько, - почав виправдову-ватися Рон. - Не так, як там, у Дурслів. А наді мною на горищі живе упир. Він постійно калатає по батареях і стогне...

Але Гаррі радісно усміхнувся:

- Це найкращий дім, у якому я коли-небудь був!

Ронові вуха почервоніли.

- РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ -

Книгарня «Флоріш і Блотс»

Життя в «Барлозі» було зовсім інакше, ніж на Прівіт-драйв. Дурслі любили охайність і порядок, натомість у Візлів завжди можна було натрапити на щось дивне й несподіване. Гаррі був приголомшений, коли вперше глянув у дзеркало над кухонним каміном. Дзеркало гаркнуло: «Заправ сорочку, нечепура!» Коли в будинку ставало занадто тихо, упир на горищі починав завивати й бамкати трубами, а на невеличкі вибухи, що долинали з кімнат Фреда та Джорджа, ніхто навіть уваги не звертав.

Але найнесподіванішим для Гаррі в Роновому будинку було не балакуче дзеркало чи невгамовний упир, а те, що його тут усі любили.

Місіс Візлі дбала про його шкарпетки й щоразу примушувала його з'їдати по чотири порції кожної страви. Містерові Візлі подобалося садовити Гаррі за столом біля себе і засипати його запитаннями про життя серед маґлів. Його цікавило все - від кранів до поштових скриньок.

- Дивовижної - вигукував він, коли Гаррі розповідав йому, як користуватися телефоном. - Просто неймовірно, скільки всього понавигадували маґли, щоб якось обходитися без чарів!

Одного сонячного ранку, вже десь із тиждень проживши в «Барлозі», Гаррі отримав перші вістки з Гоґвортсу. Коли вони з Роном прийшли снідати, за столом на кухні сиділи містер і місіс Візлі, а також Джіні. Побачивши Гаррі, Джіні ненароком перекинула кашу, і її мисочка з брязкотом упала на підлогу. У Джіні завжди щось переверталося, коли до кімнати заходив Гаррі. Вона полізла під стіл по мисочку, а коли з'явилася знову, її обличчя пашіло, як призахідне сонце. Вдаючи, що він нічого не помітив, Гаррі сів за стіл і взяв грінку, яку простягла йому місіс Візлі.

- Листи зі школи, - повідомив містер Візлі, передаючи Гаррі й Ронові однакові конверти з жовтуватого пергаменту, підписані зеленим чорнилом. - Дамблдорові, Гаррі, вже відомо, що ти тут, від нього нічого не приховаєш. До речі, для вас також є, - додав він, побачивши Фреда і Джорджа, які прийшли ще в піжамах.

Якийсь час, поки всі читали листи, було тихо. Гаррі написали, щоб він, як і завжди, першого вересня на вокзалі Кінґс-Крос сів у «Гоґвортський експрес». У листі був також список нових книжок, потрібних йому цього навчального року.

Учні другого класу повинні були мати такі підручники:

«Стандартна книга заклинань» (2-ий курс) Міранди Ґошоук.

«Балачки з Бабою-Ягою» Ґільдероя Локарта.

«Вакації з вампірами» Ґільдероя Локарта.

«Перерви з перевертнями» Ґільдероя Локарта.

«Сніданок зі сніговою людиною» Ґільдероя Локарта.

«Трапези з тролями» Ґільдероя Локарта.

«Уперті упирі» Ґільдероя Локарта.

«Феєрії з фуріями» Ґільдероя Локарта.

Фред, переглянувши свій список, зазирнув до списку Гаррі.

- Тобі теж потрібні всі книжки Локарта! - здивувався він. - Новий професор із захисту від темних мистецтв, мабуть, великий його шанувальник - чи, радше, таки шанувальниця.

Тут Фред перехопив мамин погляд і відразу зосередився на варенні.

- Це стільки грошей піде, - сказав Джордж, зиркнувши на батьків. - Локартові книжки такі дорогі...