Гаррі й Рон скептично перезирнулися.
- Герміоно, я не думаю...
- З цього може нічого не вийти...
Але Герміонині очі рішуче поблискували, і це чомусь відразу нагадало їм професорку Макґонеґел.
- Без Кребового й Ґойлового волосся настійна буде ні до чого не придатна, - твердо повторила вона. - Ви справді хочете розпитати Мелфоя чи ні?
- Ну, добре, добре, - погодився Гаррі. - А ти як? Чиє волосся вискубаєш?
- А я вже маю! - бадьоро відповіла Герміона.
Вона витягла з кишені маленьку пляшечку з волосинкою всередині. - Пам'ятаєте, як зі мною в клубі дуелянтів змагалася Мілісент Булстроуд? Вона лишила це на моїй мантії, коли намагалася мене задушити! До того ж вона поїхала на Різдво додому, тож мені треба тільки сказати слизеринцям, що я надумала повернутися.
Коли Герміона квапливо побігла ще раз перевірити багатозільну настійку, Рон повернувся до Гаррі з приреченим виглядом:
- Ти чув коли-небудь про план дій, де кожна дрібничка загрожує повним провалом?
Однак, на превелике здивування друзів, перший етап операції пройшов дуже гладко, як і обіцяла Герміона. Після різдвяного чаю з десертом вони причаїлися в порожньому вестибюлі й чекали поки Креб і Ґойл, що вже лиш удвох сиділи за слизеринським столом, дожують четверту порцію бісквітів. Гаррі поклав шоколадні тістечка на самому краю перил. Помітивши, що Креб і Ґойл виходять з великої зали, Гаррі з Роном швиденько сховалися за лицарськими обладунками біля вхідних дверей.
- Скільки можна жерти? - здивовано прошепотів Рон, коли Креб радісно показав Ґойлові на тістечка. Дурнувато усміхаючись, вони схопили тістечка, позапихали їх до своїх пащек і з переможним виглядом почали жувати. А тоді з точнісінько таким самим виразом повалилися навзнак на підлогу.
Найважче було запхати їх до комірчини. Коли їх нарешті надійно прилаштували між відрами та швабрами, Гаррі висмикнув кілька волосин з Ґойла, а Рон - із Креба. Довелося зняти з них ще й черевики, бо їхні власні були явно замалі для ніг Кребового й Ґойлового розміру.
Тоді, й далі приголомшені тим, що вони щойно вчинили, побігли до туалету Плаксивої Мірти.
Вони майже нічого не бачили крізь густий чорний дим, який курився з кабінки, де Герміона розмішувала розчин у казані. Затуливши обличчя мантіями, Гаррі й Рон легенько постукали в двері.
- Герміоно?
Почулося клацання замка, і звідти визирнула сяюча і збуджена Герміона. Позад неї побулькувала густа, немов меляса, настійка. На унітазній накривці уже стояли три склянки.
- Ну, що, дістали? - тихенько запитала Герміона.
Гаррі показав їй Ґойлове волосся.
- Добре. А я поцупила з пральні ці запасні мантії, - показала Герміона на невеличкий клунок. - Коли станете Кребом і Ґойлом, вам знадобиться одяг більшого розміру.
Хлопці зазирнули до казана. Зблизька настійка нагадувала густу чорну грязюку, яка мляво побулькувала.
- Я певна, що все зробила правильно, - сказала Герміона, нервово перечитуючи заляпану сторінку «Найпотужніших настійок». - Усе так, як у книжці. Коли вип'ємо, будемо мати рівно годину, перше ніж знову станемо собою.
- І що тепер? - прошепотів Рон.
- Розіллємо в три склянки й додамо волосини.
Герміона налила у кожну склянку по великій порції настійки, а потім тремтячою рукою витрусила волосину зі своєї пляшечки у першу склянку. Настійка гучно зашипіла, немов киплячий чайник і почала шалено клекотіти. За секунду вона забарвилася у хворобливо жовтий колір.
- Бе-е... натуральна Мілісент Булстроуд, - скривився Рон, гидливо поглядаючи на склянку. - Мабуть, і на смак паскудне.
- А тепер додайте своє, - звеліла Герміона.
Гаррі з Роном кинули в склянки по волосині Ґойла і Креба. Обидві склянки зашипіли й завирували - Ґойлова стала кольору хакі зі шмарками, а Кребова - брудно-брунатною.
- Зачекайте, - сказав Гаррі, коли Рон з Герміо-ною вже потяглися до склянок. - Краще не пиймо їх тут усі разом, бо коли станемо Кребом і Ґойлом, ми тут не помістимось. Та й Мілісент Булстроуд - не крихітний ельф.
- Добра думка, - погодився Рон, відмикаючи двері. - Займемо окремі кабінки.
Обережно, щоб не пролити жодної краплі своєї багатозільної настійки, Гаррі зайшов до середньої кабінки.
- Готові? - запитав він.
- Готові, - обізвалися голоси Рона й Герміони.
- Один! Два! Три!..
Затиснувши носа, Гаррі двома великими ковтками випив настійку до дна. Вона смакувала, як переварена капуста.