Коли Мелфой пішов, Гаррі подивився на Рона.
- Що за дуель чарівників? - запитав він. - І що означає бути секундантом?
- Ну, секундант замінює тебе в разі смерті, - недбало відповів Рон, нарешті доїдаючи вже холодний пиріжок. Помітивши, як змінилось обличчя Гаррі, він швиденько додав: - Але, розумієш, помирають тільки під час справжніх дуелей, зі справжніми чарівниками. Ви з Мелфоєм щонайбільше нашлете один на одного іскри. Жоден з вас ще не знає тих чарів, які завдають серйозної шкоди. До того ж я впевнений: він сподівався, що ти відмовишся.
- А що, як я махну паличкою, й нічого не трапиться?
- Тоді викинь її і розтовчи йому носа, - сказав Рон.
- Перепрошую.
Хлопці озирнулися: перед ними стояла Герміона Ґрейнджер.
- Тут можна десь спокійно повечеряти? - обурився Рон.
Зігнорувавши його, Герміона заговорила до Гаррі:
- Я випадково почула вашу розмову з Мелфоєм...
- Боюсь, не випадково, - пробурмотів Рон.
- ...Ви не повинні блукати школою вночі. Подумайте про ті очки, які втратить Ґрифіндор, коли вас упіймають, а саме так воно й станеться. З вашого боку це дуже егоїстично.
- Не пхай свого носа до чужого проса! - відрубав Гаррі.
- Чао! - докинув Рон.
Хай там як, але день завершувався не найкраще, думав Гаррі, лежачи з розплющеними очима і прислухаючись, як засинають Дін та Шеймус (Невіл ще не повернувся з лікарні). Рон цілісінький вечір давав йому різні поради, наприклад: «Якщо він спробує прокльони, постарайся ухилитися, бо я не знаю, як їх блокувати». Ймовірність, що їх упіймає Філч або Місіс Норіс, була досить велика, і Гаррі відчував, що спокушає долю, вже вдруге порушуючи сьогодні шкільні правила. Але в пітьмі перед Гаррі постійно бовваніло вишкірене обличчя Мелфоя, тож сьогодні була добра нагода розквитатися з ним віч-на-віч. Її не можна було втрачати.
- Пів на дванадцяту, - прошепотів нарешті Рон. - Час іти.
Хлопці накинули халати, дістали свої чарівні палички й навшпиньки пройшли через кімнату, а тоді пробралися вниз гвинтовими сходами й дісталися ґрифіндорської вітальні. В каміні ще дотлівали жаринки, перетворивши всі крісла на чорні горбаті тіні. Вони вже майже дійшли до отвору за портретом, коли з найближчого до них крісла почувся голос:
- Гаррі, я не вірю, що ти підеш на таке.
Замерехтів ліхтарик. У кріслі в рожевому халатику сиділа насуплена Герміона Ґрейнджер.
- Ти! - люто засичав Рон. - Ану в ліжко!
- Краще б я розповіла твоєму братові, - огризнулася Герміона. - Персі - староста, він би швиденько це припинив.
Гаррі не міг повірити, що можна бути таким надокучливим.
- Ходімо, - сказав він Ронові. Штовхнув портрет Гладкої Пані й поліз у отвір.
Герміона і в гадці не мала так легко здаватися, тож полізла в отвір слідом за Роном, шиплячи, немов сердита гуска.
- Невже ви зовсім не дбаєте про Ґрифіндор, а думаєте тільки про себе? Я не хочу, щоб Слизерин виграв кубок гуртожитків, а через вас ми втратимо всі очки, які я заробила в професорки Макґонеґел, розповівши про перехідні замовляння.
- Іди геть!
- Гаразд, але я попередила вас! Ви ще згадаєте мої слова завтра в поїзді! Ви такі...
Але хлопцям так і не довелося почути, які вони, бо Герміона повернулася до портрета Гладкої Пані, щоб лізти назад, і побачила перед собою порожню раму. Гладка Пані пішла кудись із нічним візитом, тож Герміона не могла тепер повернутися до спальні.
- І що я маю робити? - розпачливо запитала вона.
- Роби, що хочеш, - відповів Рон. - Нам треба йти, ми запізнюємось.
Не встигли вони дійти до кінця коридору, як Герміона їх наздогнала.
- Я піду з вами, - заявила вона.
- Ні, не підеш.
- Невже, по-вашому, я стоятиму тут, поки мене піймає Філч? А якщо він побачить нас утрьох, я скажу, що хотіла зупинити вас, і ви підтвердите, що це правда.
- Ото нахаба! - не стримався Рон.
- Ану, тихо! - урвав їх Гаррі. - Я щось чую.
Чулося якесь сопіння.
- Місіс Норіс? - сполошився Рон, мружачись у темряві.
Але замість кицьки діти побачили Невіла. Скрутившись калачиком, він міцно спав на підлозі, але здригнувся й прокинувся, почувши їхню ходу.
- Добре, що ви мене знайшли! Я тут уже кілька годин. Не міг пригадати новий пароль, щоб дістатися до ліжка.
- Невіле, тихіше! Пароль - «Свиняче рило», але це тобі не допоможе, бо Гладка Пані кудись пішла.
- Як твоя рука? - запитав Гаррі.
- Чудово! - показав їм зап'ясток Невіл. - Мадам Помфрі вправила за секунду.
- Добре. Слухай, нам треба йти, побачимося потім...
- Не кидайте мене! - підвівся Невіл. - Я не хочу тут бути сам, повз мене вже двічі пролітав Кривавий Барон.