- Снейпове закляття! - сказав Гаррі. - Що робити?
Вони переступили через поріг, і відразу за ними в одвірку спалахнув вогонь. Це був незвичний, пурпуровий вогонь. Тієї ж миті взялися чорними язиками полум'я двері попереду. Вони потрапили в пастку.
- Глянь! - Герміона схопила сувій паперу, що лежав біля пляшок. Гаррі зазирнув їй через плече, і вони прочитали:
Попереду загроза, безпека вже позаду,
та дві з нас можуть повісти, як дати собі раду.
Одна з семи підкаже, як досягти мети,
як іншу раптом вип'єш - назад повернеш ти.
У двох із нас налите вино із кропиви,
а ще у трьох - отрута для шлунка й голови.
Тож вибирай, інакше - назавжди тут заснеш,
щоб вижити, чотири підказки ти знайдеш.
По-перше: як підступно отруту не ховай,
вона завжди ліворуч від кропиви - вважай!
По-друге: різні пляшечки стоять по два кінці,
як хочеш рушити вперед - не руш пляшчини ці.
По-третє: всі ці пляшечки за розмірами різні,
але ні карлик, ні гігант не містять трунки грізні.
І по-четверте: другі скраю - однакові на смак,
хоч зовні близнюками їх ти не назвеш ніяк.
Герміона полегшено зітхнула, і Гаррі здивовано побачив, що вона усміхається, хоча йому було аж ніяк не до сміху.
- Чудово! - сказала Герміона. - Це не чари, а логічна загадка. Безліч видатних чарівників не мали ні грама логіки і застрягли б тут навіки.
- Але таке може статися і з нами, хіба ні?
- Звичайно, ні! - заперечила Герміона. - Цей папір усе пояснює. Є сім пляшок: у трьох - отрута; у двох - вино; одна з них допоможе нам безпечно пройти через чорний вогонь, а друга - повернутися назад через пурпуровий.
- Але як нам дізнатися, з якої пити?
- Хвилиночку!
Герміона кілька разів перечитала папір. Тоді пройшлася вздовж ряду пляшок, бурмочучи щось собі під ніс і перераховуючи їх. Нарешті заплескала в долоні.
- Все ясно! - повідомила вона. - Найменша пляшечка проведе нас крізь чорне полум'я - до каменя.
Гаррі глянув на крихітну пляшчинку.
- Там вистачить тільки одному з нас, - сказав він. - Один ковток або й менше.
Гаррі й Герміона подивилися одне на одного.
- Яка з них допоможе вернутися крізь пурпуровий вогонь?
Герміона показала на заокруглену пляшку з правого кінця.
- Випий її! - сказав Гаррі. - І не переч. Далі вернешся до Рона і візьмете дві мітли в кімнаті з летючими ключами. На мітлах ви зможете вибратися через люк і пролетіти мимо Флафі. Прямуйте відразу до соварні й відішліть Гедвіґу до Дамблдора, бо він нам потрібен. Якийсь час я спробую втримати Снейпа, але, мабуть, ненадовго...
- Гаррі, а що як з ним Відомо-Хто?
- Ну... Одного разу мені вже пощастило, правда? - сказав Гаррі, показуючи на шрам. - Може, знову пощастить.
Герміонині вуста затремтіли й вона раптом кинулася до Гаррі, обхопивши його обома руками.
- Герміоно!
- Гаррі, ти - видатний чарівник, пам'ятай про це!
- Я?.. Я гірший від тебе! - збентежено відповів Гаррі, коли Герміона розімкнула свої обійми.
- Що там я? - заперечила Герміона. - Книжки! Розум! Є важливіші речі - дружба, відвага, і... ой, Гаррі, бережи себе!
- Пий перша, - сказав Гаррі. - Ти впевнена, що все правильно розгадала, так?
- Абсолютно! - відповіла Герміона.
Вона добряче надсьорбнула з круглої пляшечки скраю і здригнулася.
- Це часом не отрута? - стурбовано запитав Гаррі.
- Ні. Просто воно холодне, як лід.
- Біжи швиденько, поки це діє!
- Щасти тобі! Бережися!..
- БІЖИ!!!
Герміона повернулася й рушила просто через пурпурове полум'я.
Гаррі глибоко вдихнув, узяв найменшу пляшечку і став обличчям до чорного вогню.
- Я йду! - вимовив він, одним ковтком спорожнивши пляшечку.
Його тіло й справді немов закрижаніло. Гаррі поклав пляшечку і рушив уперед. Він напружився й побачив, як чорні язики полум'я лижуть йому тіло, але нічого не відчував. Якусь мить він не бачив нічого, окрім темного вогню, - а тоді опинився по той бік, в останній кімнаті.
Там уже хтось був - але не Снейп. І навіть не Волдеморт.
- РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ -
Чоловік з двома обличчями
То був Квірел.
- Ви! - мало не задихнувся Гаррі.
Квірел усміхнувся. Його обличчя зовсім не смикалося.
- Саме так, - спокійно підтвердив він. - А я от думав, Поттере, чи ми зустрінемося тут?..
- А я думав... Снейп...
- Северус? - засміявся Квірел, і голос його не тремтів, як завжди, а був холодний і різкий. - Так, Северус має підозрілий вигляд, чи не правда? Дуже вигідно, щоб він скрізь шугав, немов пристаркуватий кажан. Хто тоді запідозрить у чомусь б-б-бідолашного з-заїку п-п-професора Квірела?