«Обійми мене; обійми, будь ласка.»
- Йди сюди, – посміхнувшись, говорить хлопець.
Я мовчки підходжу й утикаюсь у його плече. Він відразу ж обхвачує мою талію, від чого тіло по-зрадницьки здригається.
«Блін, ну чому в такий момент мені так сильно хочеться спати?»
- Я знову засинаю.
Антоша мовчки бере мене на руки та несе до своєї кімнати.
«Тільки не залишай мене, будь ласка. Не йди, зостанься зі мною.»
Поки я перебуваю у хлопця на руках, вирішую спитати:
- А як я опинилася в ліжку, після того, як заснула в авто?
- Я переніс тебе… Мама сказала, що ти дуже мила, коли спиш, і вона сподівається, що ти така завжди.
- А ти де будеш спати? – запитую я у Фелікса, коли він вкладає мене до ліжка.
- Мабуть, тут. Зараз на підлозі собі постелю.
- Оу, ти не змерзнеш?
- Ти хочеш мене зігріти?
«Я помічаю посмішу чортеняти, навіть при незначному світлі, що відходить від лампи.
Я не знаю, що йому відповісти. Необхідно перевести розмову на щось інше.»
- Фелікс? Мені треба переодягнутись, – кажу я дрижачим голосом, потягнувшись до сумки та дістаючи піжаму.
- Ну то давай. Я не буду тобі заважати.
- Тобто ти залишишся у цій кімнаті?
- Ти боїшся, що я можу щось натворити?
- Ні, просто відчуваю якийсь дискомфорт.
- Ти можеш відвернутись до однієї стіни, а я до іншої: мені все одно треба постелити на підлозі.
- Ну добре, – відповідаю я, стягуючи з себе полосатий светр.
«Блін, або в мене параноя, або хлопець ззаду і справді просвердлює мене поглядом. Так, я впевнена, що він не постіль зараз стелить, а відкрито дивиться на мене, коли з одягу я маю на собі лише нижня білизну. Хіба можна так дивитись на сестер?»
Я переодяглася у блакитну футболку з рожевими ведмедиками та чорні шорти.
«Чому ці шорти стали такими короткими? Раніше я цього не помічала. Лише зараз, дивлячись на свої оголені ноги, я розумію, що шорти мають просто критично малу довжину.»
Коли я повернулася до Антоші, він перевів свій погляд від постелі на мене і розплився у посмішці.
- Ну і чому ти смієшся? – запитую я в юнака.
- Дуже мила піжама, – Фелікс підходить та вказує на одного з ведмедиків.
- Подобається? – по-чортенячому, посміхаюсь я.
- Головне не оболонка, а те, що всередині.
«Він має на увазі, що головним є сама я чи просто моє тіло? Ну і як розуміти його слова? Усе, більше я не буду тут втрачати через нього здоровий глузд. Якщо хоче – хай сам проявляє увагу…
Я влягаюсь до ліжечка та закриваю очі, щоб не бачити це прекрасне чортеня, що ще досі копошиться у кімнаті.»
- На добраніч, принцеса, – говорить Антоша та цілує мене у щоку, прибравши з обличчя неслухняне волосся.
- На добраніч, Фелікс, – відповідаю я хлопцю, вдихаючи його запах, аж доки він не відходить, вимикаючи світло та вкладаючись на підлозі.
Хвилин через п’ять чуються голоси: це батьки юнака. Хтось із них обережно відкриває двері, щоб не розбудити нас.
- Ось, бачиш, я ж говорив, що все буде добре. Ти даремно так переживала, – пролунав голос батька хлопця.
- Так, я була не права, коли подумала, що вони організували цю ночівлю лише для того, щоб провести разом ніч. Мабуть, їхні відносини – це не просто підліткові гормони.
«Тепер я знаю, як звучить голос мами Антоші.»
- Добре, ходімо вже, а то ще розбудимо діток, – вимовив чоловік, і двері закрилися.
Коли кроки повністю затихли, я почала поринати у сон.
8
Я прокидаюсь від відчуття, що ліжко прогнулося під вагою тіла.
«Фелікс… запах ванілі його видає. Не відкриваю очей; хочеться дізнатись, що збирається робити цей юнак далі, проте він просто сидить і нічого не чинить.»
- Емма? – нарешті чути голос Антоші. – Ти спиш?
- Тепер, ні, – відкриваю очі та направляю свій погляд на хлопця.
- Вибач, я не хотів тебе розбудити, просто… чогось не вистачає.
«А може когось? Мене? Ну скажи вже нарешті, що тобі не вистачає мене.»
- Чого саме не вистачає?
- Якогось тепла чи щось таке. Точно ще не зрозумів.
- Ти що змерз, коли тепла хочеться?
Побачивши збентежений погляд юнака («Коли він встиг увімкнути світло?»), я зрозуміла, що він не це хотів почути від мене.
- Та ні, навпаки – дуже жарко.
«О Божечки, він знову з оголеним торсом. Як же хочеться доторкнутись до нього.»
- Я не хочу спати там сам, – говорить Фелікс, вказуючи на постіль на підлозі.
«Він що, пропонує мені перебратись до нього?»
- То що будеш робити?
- Є два варіанти: або ти перебираєшся до мене, або я сплю з тобою на цьому ліжку.
«Так! Так, він сказав це. Що ж, намагатимусь не показувати йому, наскільки я рада це чути.»
- Ну, якщо більш ніяких варіантів немає, – говорю я, підсовуючись ближче до стіни, щоб Фелікс міг лягти поруч.
Вимкнувши світло, хлопець залазить на ліжко. Я відразу ж починаю відчувати, що він повільно натягує одіяльце на себе.
- Ей, ти вирішив мене заморозити?
- Я не винен, що ти так далеко відсунулась, що пледу не вистачає на всю ширину.
- А хто тобі забороняє підсунутись ближче?
«Ну що оце за необдумані фразочки?!»
Антоша підсовується ближче зовсім на трохи, а потім, обхвативши мою талію однією рукою, підсовує до себе просто на критичну відстань.
«Ну і що означає оцей його вчинок? Ми друзі? Закохані? Брат і сестра? Хто ми?! Хто ми один одному?»
Весь цей час ми з Феліксом просто дивимось один на одного. Його рука досі прижимає мене до нього.
«Мені теж хочеться отак торкатись його: хочеться не просто бути близько. Я хочу зробити щось необдумане, божевільне,нерозумне і може, навіть, не цілком правильне. Так, я вирішила.
Я торкаюсь своєю стопою стопи хлопця, а він… він закрив очі? То йому приємно? Оу, це так круто приносити людині задоволення!»
Коли я перестаю водити своєю ногою по тілу Антоші, він відразу відкриває очі, наче просячи не зупинятись.
Я проводжу долонею по щоці юнака, від чого він здригається; його тіло напружується ще сильніше, а пальці тереблять низ моєї футболки. Фелікс прижимається ще сильніше і ледве стримую стон, утнувшись у плече хлопця.
Декілька хвилин ми не двигаємось, намагаючись налагодити дихання, що неймовірно збилося.
«Не хочу зупинятись; ні, не зараз…
Я колись читала, що хлопцям подобається, коли дівчата проводять пальцем по обтічній їхніх вух. То що, спробувати?»
Тільки-но я випробовую пораду, як Фелікс, перекотивши мене на себе, змусив одну мою ногу влаштуватись трохи нижче його паху, а іншу – обхопити його ногу.
«Боже, як же це приємно: бути з хлопцем, із котрим хочеш бути. Тепер я готова до поцілунку з ним, якщо він захоче.»
- Чому ти не дозволила Дані тебе поцілувати на вечірці?
«Блін, Фелікс, ти впевнений, що в цій ситуації, це питання доречне?»
- Я не хотіла мати поцілунок з ним; не хотіла, щоб мій перший у житті поцілунок був із цією людиною.
- Ти раніше ні з ким не цілувалась?
- Ні. А ти? В тебе, мабуть, було безліч дівок?
- Я виглядаю як шлюха чи з чого такі висновки?