14. Де слізонька кане, білий камінь стане,
Під ним рута зелена, на нім рожа червона.
15. Сестричка виходить, хустоньку виносить
Свому брату на війну, на чужую сторону:
16. «Хустонька новенька, брат мій молоденький,
Повернися та з війни, та з чужої сторони!»
17. Ой не розвивайся, зелена діброво,
Коли тії козаки йдуть, молодії жовніри!
18. Де слізонька кане, білий камінь стане,
Під ним рута зелена, на нім рожа червона.
Розпрощався стрілець зі своєю ріднею
1. Розпрощався стрілець зі своєю ріднею,
Сам поїхав в далеку дорогу.
За свій рідний край, за стрілецький звичай
Ми йдем в бій за свою перемогу.
2. А вітер колише зеленою травою,
Дуб зелений додолу схилився,
Листям шелестить: вбитий стрілець лежить,
Над ним коник його зажурився.
3. Ой коню мій, коню, не стій наді мною,
Я тим часом полежу прикритий.
Біжи, коню мій, скажи ненци рідній,
Що я лежу у степу забитий.
4. Нехай батько і ненька і ріднії сестри,
Нехай вони за мною не плачуть.
Я в степу лежу, за Вкраїнов тужу,
Чорний крук наді мною закряче.
Пасло дівча три корови
1. Пасло дівча три корови
Попід гаєм скраю,
Надибало хрест дубовий
Та й плакало з жалю.
2. Назбирала барвін-цвіту,
Цвіту рожевого,
Заквітчала хрест дубовий
Стрільця січового.
3. Потім стала, прочитала,
Кого замаїла...
Там січовий Стрілець лежить,
Серце заболіло.
4. Ой за що ти і за кого...
Та й ревненько плаче.
За що лежиш у могилі,
Січовий козаче?
Гей, нуте, хлопці, славні молодці
1. Гей, нуте, хлопці, славні молодці,
Чом ви смутні, не веселі?
Хіба в шинкарки мало горілки,
Пива і меду не стало?
2. Повнії чари всім наливайте,
Щоб через вінця лилося,
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося!
3. Вдармо ж об землю лихом-журбою,
Щоб стало всім веселіше,
Вип’єм за щастя, вип’єм за долю,
Вип’єм за все, що миліше!
4. Пиймо ж, панове, пиймо, молодці,
Пиймо, покіль іще п’ється,
Поки недоля нас не спіткала,
Поки ще лихо сміється!
Та ой, там за горою
1. Та ой, там за горою
Та козак водку п’є,
Та ой, там за рікою
Та дівка сльози ллє.
2. «Та й об чом, дівка, плачеш
Та даром сльози ллєш,
Та кого вірно любиш —
Заміж не підеш».
3. Та не сполнилось дівці
Восімнад(и)цать лєт:
Та наєхало сватать
Конца й краю нєт.
4. Дівчина сказала:
«Заміж не пойду —
Циганка гадала,
Що в Дунаї втону».
5. «Не бійся, дівчино:
Я вистрою мост,
Широкий та довгий
На тисячу вьорст».
6. По отім мосточку
Машини ідуть,
Чугунії рейки
Шумлять і гудуть.
7. Та сосна розвивайся —
Нєвєсту везуть;
Ой, сосна розвивалась,
А мости роздались.
8. Ой, сосна розвивалась,
А мости роздались.
Нєвєста втонула:
Подружечки остались.
9. «Не жаль мнє вагонов,
Не жаль мнє моста,
А жаль мнє нєвєсту
Вінчального дня.
10. Мости я построю,
Та вагони куплю,
А нєвєсти такої
Та повік не найду».
Хата моя рубленая, сіни на помості!
1. Хата моя рубленая, сіни на помості!
І сам іду й коня веду до милої в гості. (2)
2. А кінь не йде, води не п’є, він не буде пити —
Дере в гору голівоньку, хоче мене вбити. (2)
3. Не мордуйся, коню жвавий, пий холодну воду,
Кріпи сили, коню чалий, не зраджу я роду! (2)
4. У милої стайня гарна, — коню, поспішайся!
А як мила зустріч вийде, — до ніг уклоняйся! (2)
5. Світи, світи, місяченьку, — до милої їду!
Тоді зайди за хмароньку, як у двір уїду! (2)