Ой на горі вогонь горить
1. Ой на горі вогонь горить, (2)
А в долині козак лежить.
2. Накрив очі китайкою, (2)
Заслугою козацькою.
3. Що в головах ворон кряче, (2)
А в ніженьках коник плаче.
4. «Біжи, коню, дорогою, (2)
Широкою степовою.
5. Щоб татари не піймали, (2)
Сіделечка не здіймали.
6. Сіделечка золотого, (2)
З тебе, коня вороного.
7. Як прибіжиш додомоньку, (2)
Стукни-грюкни в воротонька.
8. Вийде батько — розсідлає, (2)
Вийде мати — розпитає:
9. «Ой коню ж мій вороненький, (2)
А де ж мій син молоденький!»
10. «Не плач, мамо, не журися, (2)
Бо вже твій син оженився.
11. Та взяв собі паняночку — (2)
В чистім полі земляночку!»
Ночі тьомні, а тучі громовії
1. Ночі тьомні, а тучі громовії ж(и)
Попід облаками йдуть(і), йдуть(і),
Ночі тьомні, а тучі громовії
Попід облаками йдуть.
2. А наші хлопці та бравії реб’ята ж(и)
Із ученнячка йдуть (і), йдуть(і),
Наші хлопці та бравії реб’ята
Із ученнячка йдуть.
3. Вони єдуть та єдуть, марширують,
Сами з собою говорять; ой(и)
Вони єдуть та єдуть, марширують,
Сами з собою говорять.
4. «А ще трудно та нам, братці-реб’ята, ж(и)
Город Краков на узять, взять(і),
А ще трудно нам братці-реб’ята, ж(и)
Город Краков нам узять.
5. А ще труднєй, та труднєй не бивало ж(и)
Нам под пушки подбєжать, ой(и),
А ще труднєй та труднєй не бивало ж(и)
Нам под пушки подбєжать.
6. А ми под пушки та разом подбєжалі ж(и),
Закричали всє: «Ура!» Ой(и)
А ми под пушки та разом подбєжалі ж(и),
Закричали всє: «Ура!»
Чом ти не прийшов
1. «Чом ти не прийшов, як місяць зійшов,
Як я тебе ждала,
Чи коня не мав, чи стежки не знав,
Чи мать не пускала?»
2. І коня я мав, і стежку я знав,
І мати пускала.
Найменша сестра — бодай не зросла —
Сідельце сховала.
3. Старшая сестра сідельце знайшла,
Коня осідлала:
«Поїжджай, браток, до дівчиноньки,
Котра тебе ждала».
4. Тече річенька невеличенька,
Схочу — перескочу.
Ой віддай мене, моя матінко,
За кого я схочу.
5. Як віддавала, приказувала
В гостях не бувати:
«А як прийдеш ти, моя донечко,
То вижену з хати».
6. Терпіла годок, терпіла другий,
Третій не стерпіла,
Перетворилась в сиву зозулю,
В гості полетіла.
7. Полем летіла — землю кропила
Дрібними сльозами,
Гаєм летіла — гілля ламала
Білими руками.
8. Прилетіла в сад, сад зелененький,
Сіла на калині,
Та й стала кувать, жалю завдавать,
Як жить на чужині.
9. Кувала я день, кувала другий,
І ніхто не чує.
А на третій день стала кувати,
Ніхто не рятує.
10. Сидить матінка край віконечка,
Рушник вишиває,
А найменший брат стоїть у дверях,
Ружжо заряджає.
11. «Дозволь, матінко, дозволь, рідненька,
Цю зозулю вбити,
Бо вона кує, жалю завдає, —
Я не можу жити».
12. «Не дозволю я тобі, мій синок,
Цю зозулю вбити,
Бо цій зозулі, як моїй дочці,
На чужині жити».
За туманом нiчого не видно
1. За туманом нічого не видно, (2)
2. Тільки видно дуба зеленого. (2)
3. Під тим дубом криниця стояла, (2)
4. Там дівчина воду набирала. (2)
5. Та втопила золоте відерце — (2)
6. Заболіло в дівчиноньки серце. (2)
7. «А хто ж моє відерце дістане, (2)
8. Той зо мною на рушничок стане». (2)
9. Обізвався козак молоденький: (2)
10. «А я твоє відерце дістану (2)
11. I з тобою на рушничок стану». (2)