Щоб ото менше базікав і не знущався з Лілі, раз у раз погрожуючи заподіяти собі смерть.
3
А зараз кілька слів про причини, які спонукали мене податися до Африки.
Коли я повернувся з війни, першою моєю думкою було стати фермером і розводити свиней. З цього ви, можливо, зрозумієте, як я уявляв собі життя загалом.
Монте-Кассіно не слід було бомбувати; дехто пояснює цю операцію тупістю генералів. Але після того клятущого масового вбивства, де полягло стільки техасців, – а моєму підрозділу дісталося не менше, ніж решті, – з усієї нашої компанії залишилися живі тільки Нікі Голдстайн та я, і це було справжнє диво, бо ми двоє були найбільші здоровила на весь підрозділ, а отже, являли собою найзручніші цілі. Згодом і мене поранило – я підірвався на піхотній міні. Але в той день ми з Голдстайном лежали крижем під оливами, – ці дерева з вузлуватими покрученими стовбурами іноді мають крону, схожу на рідке сито, і пропускають крізь себе сонячне світло, – і я запитав у нього, що він робитиме після війни.
– Якщо ми з братом зостанемося живі й здорові, то заведемо собі норкову ферму в Катскіллі, – відповів він.
Тоді я сказав – чи то сказав за мене мій демон:
– А я розводитиму свиней.
І, вже промовивши ці слова, зрозумів, що якби Голдстайн не був єврей, то я, може, сказав би «худобу», а не «свиней». Але відступати було пізно. Наскільки мені відомо, Голдстайн із братом таки завели собі норкову ферму, ну, а я завів собі… ви вже знаєте що. Всі чудові будівлі в старовинному маєтку, – і каретний сарай, де стійла були оббиті панелями (в давні часи коням у багатіїв жилося не гірше, ніж оперним співакам), і прегарну старовинну стодолу з бельведером над сінником, справжню пам’ятку архітектури, – я заселив свиньми. То було справжнє свиняче царство зі свинячими оселями на моріжку та на квітниках. Така сама доля спіткала й оранжерею – багаторічні вічнозелені рослини я повиривав звідти з корінням. Статуї, виготовлені у Флоренції та в Зальцбурзі, я наказав скинути з постаментів. Далеко навкруг тхнуло помиями, свиньми, гарячим пійлом та гноєм. Розлючені сусіди нацькували на мене санітарного інспектора.
– Що ж, подавайте на мене в суд, – сказав я тому типові, який відрекомендувався доктором Буллоком. – Але врахуйте, Гендерсони володіють цим маєтком уже понад двісті років.
Моя тодішня дружина Френсіс не дорікнула мені за свиней ні словом, тільки попросила:
– Будь ласка, не дозволяй їм бігати по алеї.
– Гляди мені, не кривдь їх, – сказав я Френсіс. – Ці тварини – мовби частка самого мене.
А докторові Буллоку я заявив:
– Це вас оті цивільні шпаки підбурили проти мене. Оті тупі ледарі, хамлюги! Чи вони ніколи не їли свинини?
Якщо вам траплялося їхати від Нью-Джерсі до Нью-Йорка, то ви, безперечно, бачили ворота під високими фронтонами, обгороджені ділянки з акуратними доріжками – щось дуже подібне до мініатюрних німецьких сіл у Шварцвальді. А чи встигли ви (перш ніж поїзд увійде в тунель під Гудзоном) відчути, який звідти лине запах? То ферми, де відгодовують свиней. Після довгої подорожі від Айови та Небраски льохи прибувають туди худі й виснажені, але швидко набирають там вагу. Зрештою, розведення свиней я обрав собі за ремесло. Пригадуєте, як пророк Даниїл застерігав царя Навуходоносора? «І від людей тебе відлучать, і з польовою звіриною буде пробування твоє». Льохи пожирають власних поросят, бо їм потрібний фосфор. Вони хворіють на зоб не рідше, аніж жінки. О, я досконало вивчив звички цих розумних тварин із фатальною долею! Бо всі, хто має справу зі свиньми, знають, наскільки вони розумні. Коли я збагнув, які вони мудрі, то пережив майже душевну травму. І якщо я не брехав Френсіс і ці тварини справді стали часткою мене самого, то більш ніж дивно, що згодом я втратив до них будь-який інтерес.
Але я бачу, що й досі не пояснив, чому мені закортіло податися до Африки. Мабуть, слід почати з якогось іншого боку.
Може, від свого батька? Він був неабияка людина. Носив бороду, грав на скрипці…
Ні, причина не в ньому.
Ну гаразд, тоді почну з іншого: мої предки загарбали землю в індіанців. Потім дістали додачу від уряду, де в чому обшахрували інших поселенців, і в спадок мені дістався вже досить чималий маєток.