В першу чергу необхідно очистити Україну від п'яти-шести мільйонів московитів, що є її паразитами і становлять майже 10% населення краю, які, як правило, замешкали у містах. Це паразити, що звикли до панування над українцями.
Гасло національної революції і безкомпромісовості власне тепер актуальне, з часу найбільшого столітнього упадку нашої політичної думки.
Ми знаємо, що у глибині нашого краю дрімають потужні сили, які тільки ждуть слушного часу. Нехай чисті помисли і енергійні люди знають, що хоч і болісно і нелегко тепер Україні, але наближається зміна. Ніколи так близько, як тепер, не була від нас ця велика хвиля. У цій хвилі необхідно буде бачити все те, що діється на землі та в душі, і взяти до рук нові чисті мітли.
Хай мітла буде знаком нової революції! Очищуймо свою землю і кров! Колись у минулому очищували і гартували її князі, королі і козацькі вожді – тепер зробить це український селянин, робітник та інтелігент. Все очистити: родину, працю, розвагу і лад гуртовий. На цьому стоїть сила нації!
Тільки очищений нарід здатен панувати! Тільки очищення – дорога до панування!
Для нас утворення Української держави – хоч би найменшої, – це вогнище національної революції на всю українську територію.
Панування не визволення, а панування
Яке панування нам потрібно? Панування не будь-яке, не для купки людей і не на кілька років, а панування на століття для усієї нації.
Теперішні часи – це звичайна війна, це – перелом на довгий відрізок часу. Теперішні часи – це проба для всіх народів, а одночасно – це остаточна проба для української нації, що від чверті століття знаходиться у постійному землетрусі. Одночасно, коли іншим народам землетрус цієї війни принесе упадок, в цьому упадку ми бачимо українську силу і єдність.
Не можемо бути малими. Пора покінчити латанину подертих понять! Реальне життя випередило і пережене іще більше всі існуючі досі українські політичні концепції. Пам'ятаймо, що першим наказом об'єднаної і очищеної нації – не допустити знищення її невдалою закордонною політикою.
Чого домагаємось у новій закордонній політиці?
Малопродуктивним є питання про визволення України як найвищої мети. Чи те визволення в майбутньому має бути змістом української закордонної політики? Чи про це мають думати тільки бійці за Україну і бачити в цьому мету своєї боротьби? Це варте невольників-муринів! Там такий зміст їхньої політики цілком зрозумілий, але він принижує націю, що дала світові таку імперію, як Русь! Таких політиків, як Ярослав Мудрий, Осмомисл, Богдан Хмельницький. Чи це дійсно зміст та найвища мета, коли кусень території колишньої Росії буде відокремлений і перетриває менш чи більш щасливо деякий час над Чорним морем?
Зміст української державності не жебрацький, не випрошування собі кусня землі в колишньої Росії, Наш зміст великий, що існує від тисячоліть.
Панування на півдні – сторожа на півночі
Зміст української державності – зміст геополітичний. Україна – це південна динарська раса, яка від прадавна заселила басейни великих рік, що впадають у Чорне море, частково, як наприклад Дунай, або цілковито, як Дністер, Дніпро, Дон.
Опертя на Чорне море! – клич українських державних інтересів від старокиївських дружин до полків «запорожців» 1918 року, що займали Крим.
Чорне море – для чорноморських країн! І в першу чергу найбільш органічно з нам пов'язаної землі України. Чорноморська доктрина – запорука розвою нового європейського економічного та культурного центру.
Там, над Чорним морем, невпинно просуваються вперед перші інстинктивні колонізатори-селяни. Одні йдуть у бік Добруджі – за Дунай; інші – на Кавказ, Закавказзя – у бік Ірану. Чорноморські землі – це їхній природний життєвий терен.
Отже, панування на півдні, – і не бездушне, що гнобить розвій, зубожує і деформує його так, як це робить Росія Петербурга чи Москви, -а панування творче, органічне, бо Україна національне і культурно споріднена з усіма народами, що замешкали над Чорним морем. Для них вона може стати прикладом нового завершеного ладу. Для цих країн – світло у Києві!
Панування на Півдні і одночасно – міцна сторожа на Півночі! Відокремлення України, перегородження нею для ворогів усіх доріг на Південь було б тільки початком великого історичного процесу. Бо коли держава гноблення, хаосу і руйнування – Росія – зостанеться, то це означає: нема України – центру порядку, багатства і гідності.
Україна – це могильник російської імперії. Не можемо уявити собі інше майбутнє. Знищення Росії – як центру наднаціонального розподілу земель над Волгою, Печорою і Білим морем – відповідно до їхнього національного і історичного змісту – це передумова сильної України.
Україна, маючи геополітичне опертя на Чорному морі, може існувати, але існувати і розвиватися може лише тоді, коли не допустить суперництва на Півночі.
Національні держави фінських і уральських народів на території сучасної російської республіки – це те найменше, що необхідно. Друге – усунення теперішнього московського демографічного центру з цих територій і приборкання тут важкої промисловості, роздутої Москвою. Коли пізніше окреслимо національні межі «русских», то створиться держава, менша від української.
Отже, національна Москва, але не наднаціональна потвора, яка прикривається то грецьким православієм, то жидівським «Інтернаціоналом».
Авторитативність між Білим та Чорним морями може бути спокійною тільки у руках українців. Не відокремлення України від Росії є нашою головною ідеєю, а знищення наднаціонального авторитету Росії у дотеперішніх північних центрах і вкорінення цієї ідеї в українській столиці – це головне!
Неможливо примирити московського центру з українським центром, не можна говорити про державну співпрацю у цих двох центрах. На просторах великої Росії не може бути двох великопромислових, двох великодержавних центрів, двох великих збірників енергії! Вони виключають себе взаємно.
Лишень у цій площині наша задача поставлена вірно. Українці змагаються не тільки за свою справедливість, але й за панування цієї справедливості в оточенні. Не може бути й мови про компроміси щодо сучасної російської державності. Єдиним рятунком для існування української державності є цілковите знищення російської великодержавності.
Вільна Україна буде не після звільнення Києва, а після знищення Москви як столиці російської наддержави.
Труд не праця – більше мобілізації сил!
Нова українська державність – це велика ідея панування. Не животіння в існуючих куцих етнографічних межах, а авторитарний розмах і енергія, що виступає поза межі існуючого краю. Для швидкого піднесення авторитарності центру потрібні будуть і нові методи, і нові люди. Національно-географічний принцип – це не вирішення проблеми. Великій ідеї панування повинні служити не тільки українці, але й чужинці, – і в першу чергу національне наближені до українців племена і народи. Одночасно методи панування не можуть спиратися виключно на вузенькі методи українського відродження останнього століття. Нам потрібні національні великодержавні методи.
Щоб мати авторитет – треба мати силу! Необхідно постійно мобілізувати її до боротьби. Одним словом, треба бути якнайбільше мобільним і продуктивним.
Найбільш продуктивною формою праці є масовий промисел. На шлях цього промислу Україна приходить в останніх десятиліттях. Упромисловлення досягло великих розмірів. Треба обрахувати національний дохід з індустрії вже тепер. Масова продукція, що виробляється машинами, з кожним днем усе більше і більше характеризує сучасне промислове господарство України. Ми прагнемо вільної праці!
У великому господарстві України повинна зникнути підневільна праця населення міст і сіл. Червоний канчук жене до праці і одночасно не задовольняє потреб працюючих. Високі ціни на харчі, одяг і предмети широкого вжитку йдуть поруч з низьким заробітком. Продукція за совєтських часів має широкий розмах, але не для широких мас: вони з неї не користають, а животіють. А це в першу чергу том)', що не існує стимулу до праці – знищена тенденція постійного підвищення заробітної платні. І це тому, що знищено право на добровільний вибір праці.