Внаслідок певної іронії долі, через яку повітряні бомбардування нищать вельми цінні речі, але виводять на світло денне вміст забутих сховків, у завалах поміж обсипаним тиньком знайшли блакитну картонну течку з іронічною, сподіваємося, назвою — «Пісенник дому Саліна». Вона містила тоненьку брошурку, видрукувану в Палермо («накладом Е. Педоне Лоріель — 1863»), з написом на титульному аркуші: «Ода на прославу знакомитого дому князів Саліна Корбера і з нагоди святкувань п’ятдесятих уродин Його Вельможності дона Фабріціо Корбери, князя Саліни, і т. д., і т. п., укладена і присвячена превелебним отцем Саверіо Пірроне Т.І.». Далі були численні аркуші різного формату і картки різного паперу, щільно вкриті елегантним почерком дона Фабріціо — близько тридцяти (точніше, двадцять сім) сонетів; крім того, там було знайдено кілька карток, на яких рукою князя внизу було приписано: «твори любого Танкреда».
Тут наводиться повністю ода отця Пірроне — звичайно, не через її надзвичайну поетичну вартість, а для того, щоб пролити світло на соціальне середовище, в якому з-під пера нашого єзуїта вийшли ці вбогі, але зворушливі квіти його власної риторики.
Натомість дуже шкода, що неможливо опублікувати сонети дона Фабріціо в цілості; труднощі, на які натрапляли кігті гепарда, розплутуючи складний просодичний і метричний клубок, часто виявлялися нездоланними. Більшість цих сонетів, мабуть, здавалися їхньому автору цілком зрозумілими, але їх смисл був би геть недоступний теперішньому читачеві: спотворення синтаксису, додані тільки для рими слова, зайвина або нестача складів сильно утруднюють читання. Оскільки було б негарно виставити цю таку поважну з багатьох причин постать на глум публіки, яка поціновує неясність вірша лише тоді, коли саме так його задумано, а не коли, як у нашому випадку, ця неясність породжена болісною трудністю вираження, було вирішено здійснити сувору цензуру і представити увазі публіки лише деякі вірші, не такі спотворені невправністю. Вони покажуть особу дона Фабріціо з несподіваного боку, що, як сподіваємося, ще більше прихилить до нього серце тих, хто так працьовито подорожує безплідними просторами цих сторінок.
Танкредових віршів так мало, що їх не варто навіть відбирати; зрештою, їх зміст набагато легший, і вони добре проливають світло на таку привабливу зовні постать цього «борця за наше визволення».
Нехай читач пробачить нам, що довелося обтяжити текст примітками, конче потрібними для розуміння багатьох родинних і особистих натяків, присутніх в цих опусах.
Ода
на прославу знакомитого дому князів Саліна Корбера і з нагоди святкувань п’ятдесятих уродин його вельможності дона Фабріціо Корбери, князя Саліни, герцога Кверчети, маркіза Доннафуґати, укладена і присвячена превелебним отцем Саверіо Пірроне Т. І.
168
Поет прославляє скромні початки Товариства Ісуса, до якого належить. Адже саме в печері поблизу Манрези в Іспанії Ігнатій Лойола задумав заснувати свій орден.
169
Поет висловлює тут неприязнь духовенства проти Наполеона III, який дав дозвіл на анексію значної частини Папської держави до Королівства Італії, і натякає на гадане незаконне походження імператора.
170
У цій і наступних строфах йдеться про легенду, яка твердить, що дім Саліна взяв початок з кохання між імператором Тітом та царицею Беренікою.