[Сонети Дона Фабріціо]
Бібліографічна примітка
Ця «Примітка» обмежена до монографічних розвідок. Бібліографія досліджень про Джузеппе Томазі ді Лампедуза складається з рецензій та есеїв, надрукованих в Італії та за кордоном у зв’язку з публікацією окремих творів (понад чотириста назв). Серед них є також думки, висловлені відомими італійськими і деякими закордонними літературними критиками та письменниками, не бракує також текстів політичних коментаторів та істориків, які відгукнулися на пропозицію Томазі переглянути тлумачення Рісорджіменто. Мало хто втримався від того, щоб висловитися з приводу «Гепарда». Серед тих, хто зробив свій внесок, між іншими, є такі постаті: Алката, Арагон, Азор Роза, Барбері Скваротті, Баріллі, Бассані, Берардінеллі, Блазуччі, Бо, Бочеллі, Бонсанті, Браманті, Буфаліно, Чеккі, Чітаті, Консоло, Контіні, Де Ліберо, Де Робертіс, Де Роза, Де Прессак, Еко, Фернандес, Флора, Форстер, Ґанчі, Ла Фавчі, Ломбардо Радіче, Лукач, Луперіні, Макк’я, Маїріс, Манганеллі, Меєрс, Мілано, Монтале, Монтанеллі, Мо-равіа, Мушетга, Пампалоні, Петроккі, Піччоні, Пйовене, Поміліо, Пратоліні, Преццоліні, Руссо, Саїд, Салінарі, Сальвестроні, Сапеньо, Шаша, Слонім, Спаньолетті, Спінаццола, Сквіллачоті, Тедеско, Тітоне, Віґореллі, Вітторіні. Бібліографію цих текстів можна подивитися тут: Francesco Pavone, Bibliografia di Tomasi di Lampedusa, у «Memorie e Rendiconti dell’Accademia di Scienze Lettere e Belle Arti di Acireale», V, 1985, та Andrea Vitello, Giuseppe Tomasi di Lampedusa, Palermo 1987.
Крім того, варто звернути увагу на деякі розвідки, зокрема видані за кордоном, і основні праці, які вийшли після 1995 року: J. Meyers, Symbol and Structure in “The Léopard”, в “Italian Quarterly”, IX, 1965; Olga Ragusa, Narrative and Drama, Mouton, The Hague, 1976; Richard Lansing, The Structure of Meaning in Lampedusa’s “Il Gattopardo”, у “Publications of the Modem Language Association”, травень 1978; Edward Reichel, Geschichtsdenken und Gegenwarts Deutigung in “Il Gattopardo”, в “Italienische Studien”, Heft 4, 1981; Gregory Lucente, Beautiful Fables: Self-consciousness in Italian Narrative from Manzoni to Calvino, The John Hopkins University Press, Baltimore 1986; Gioacchino Lanza Tomasi, “Il Gattopardo”: un romanzo quale soluzione della discrepanza fra realtà e desiderio, у “Forum Italicum”, весна 1987 (Special Issue on “The Leopard”); E. Saccone, Nobility and Literature. Questions on Tomasi di Lampedusa, у “Modem Language Notes”, січень 1991; Jennifer Stone, A Psychoanalytic Bestiary: The Wolff Woman, The Leopard, and The Siren, в “American Imago”, vol. 49, n. 1, весна 1992; Nunzio La Fauci, Analisi e interpretazioni linguistiche del “Gattopardo”, в “Annali della Scuola Normale Superiore di Pisa”, 1993; Tom O’Neill, Ants and Flags: Tomasi di Lampedusa’s “Il Gattopardo”, in “The Italianist”, 13 (1993); A. di Benedetto, Tomasi di Lampedusa e la letteratura (vedute parziali), в “Giornale storico della letteratura italiana”, 1993; Nunzio La Fauci, Alla ricerca del “Gattopardo” implicito, в AA.VV., “Il telo di Pangloss. Linguaggio, lingue, testi”, L’epos, Palermo 1994; Id., Modi del “Gattopardo”. Morfosintassi e interpretazione, в AA.VV., “La sintassi dell’italiano letterario”, Bulzoni, Roma 1995; Id., Le tre porte del “Gattopardo”, у “Rassegna europea di letteratura italiana” 10/1997, Firenze 1998.
171
«Корнелій» — це Тацит, який «у трьох словах» — invitus invitam dimisit, лат.: неохочий неохочу відпустив (насправді ці слова належать Светонію; крім того, цілком можливо, що «Корнелій» — це П’єр Корнель, який теж написав трагедію «Тіт і Береніка» — прим. перекладача) — висловив трагедію цього кохання. Поет захоплюється ними, але вважає їх «олжею», оскільки вони суперечать його власній тезі про те, що коханці вступили в шлюб.
172
«Расін умілий» — це Жан Расін, якого поет, як добрий єзуїт, хвалить насамперед за (гадану) відмову від янсеністського вчення. Трагедія Расіна «Береніка» вихваляється як вельми поміркована і єдина безкровна трагедія французького поета.
173
Над словом «мумії» автор пише «тіні», але не вказує, якому слову слід надавати перевагу.
174
Над словом «зів’ялих» автор пише «мертвих», але не вказує, якому слову слід надавати перевагу.