Князь підвівся.
— Побалакай з друзями, П’єтро. У віллі багато дівчат. Не треба даремно їх лякати.
— Про це мої друзі вже знають, ваша вельможносте. Не турбуйтесь, у віллі Саліна дівчата можуть почувати себе безпечніше, ніж у монастирі.
Його обличчя раптом осяяла поблажливо-іронічна посмішка.
Князь хотів було піднятись до отця Пірроне, але благальний погляд собаки примусив його зійти у сад. Бендіко, видно, ніяк не міг забути, як гарно попрацював він вчора на клумбах, і сьогодні хотів довести роботу до належного кінця. Сад був сповнений свіжих ранкових пахощів, гостріших, ніж минулого вечора; в сонячному сяйві золотистий цвіт жовтої акації вже не дратував очей. «А що станеться з монархами? З нашими монархами? Що буде із законністю спадкоємництва?» Кілька хвилин ця думка настирливо крутилася в голові у князя, і він раптом збагнув, що саме мав на увазі Мальвіка. Усі ці жалюгідні Фердинанди та Франциски почали здаватися йому старшими братами, лагідними, вірними й справедливими, справжніми королями. Але на поміч князю одразу ж наспіло завжди готове військо душевного спокою, озброєне мушкетами юриспруденції та артилерією історичних аналогій. «А Франція? Адже Наполеон III теж не є законним королем. Та хіба ж не щасливі французи, що ними править цей просвічений імператор, який, безперечно, приведе свою країну до ще славнішої долі? Одначе навіщо шукати прикладів так далеко: хіба ж усе було гаразд з правами на престол у Карла III[73]? Адже битва біля Бітонто мало чим відрізняється від тих, що незабаром можуть статися під Корлеоне, Бізаквіно чи в будь-якому іншому місці, де п’ємонтці дадуть нам прочухана. Такі битви для того і влаштовуються, щоб усе залишилось по-старому. До речі, Юпітер також не був законним володарем Олімпу».
Згадка про державний переворот Юпітера, який скинув з трону Сатурна, перенесла думки князя до його зірок.
Залишивши пустотливого Бендіко в саду, дон Фабріціо піднявся по сходах, пройшов салони, в яких його дочки балакали про своїх палермських подруг (при наближенні князя дівчата підводилися, сповнюючи кімнати шурхотом шовку), потім знову зійшов довгими, вузенькими сходами і опинився в залитій яскравим блакитним світлом обсерваторії. Отець Пірроне вже, мабуть, устиг помолитися й випити чашку міцної кави з улюбленими монреальськими бісквітами і тепер сидів, увесь поринувши в алгебраїчні формули. Обидва телескопи і три далекоглядні труби, осліплені сонцем, тепер мирно спали із закритими чорними накривками окулярами, немов добре навчені звірі, які знають, що їсти їм дадуть лише ввечері.
Побачивши князя, священик відірвався від своїх обчислень і нараз пригадав, у якому жалюгідному становищі він був опинився минулого вечора. Він підвівся, шанобливо привітався з доном Фабріціо, але не міг стриматись, щоб не запитати:
— Ваша вельможність прийшли сповідатися?
Князь, у якого сон та недавні розмови розвіяли згадки про нічну пригоду, здивувався:
— Сповідатись? Але ж сьогодні не субота! — Та за мить він усе пригадав і посміхнувся: — Далебі, панотче, це ні до чого. Ви вже й так усе знаєте.
73
Карл III — син іспанського короля Філіпа V, змушений відмовитись від прав на іспанський престол; 1748 року, після переможної для нього битви біля Бітонто, узурпував трон Королівства обох Сицилій.