Чоловіки, дійшла вона до сумного ув'язнення, цікавляться більше тими жінками, у кому відчувають силу, хто вміє придушити їх. Вона ж не така. Багато хто говорив, що просто любить її, тому що з нею завжди легко, вона вміє розуміти чужі думки та почуття. Один з них, який, на думку Дафни, міг би стати добрим чоловіком, якось сказав:
— Чорт забирай, Дафно, ти зовсім не схожа на більшість жінок — якась чарівно нормальна.
Вона могла б порахувати це багатообіцяючим компліментом, якби той, хто говорив, не відправився після цих слів на пошуки кудись пропавшої білявої красуні.
Дафна опустила очі і помітила, що її рука стиснута в кулак, а піднявши погляд, виявила, що мати не зводить з неї очей в очікуванні відповіді. Оскільки зовсім недавно вона вже видавала глибоке зітхання, то більше робити цього не стала, а просто сказала:
— Упевнена, мамо, що писання леді Віслдаун анітрохи не зменшать моїх шансів набути чоловіка.
— Але, Дафно, ми з тобою чекаємо вже цілих два роки!
— А леді Віслдаун почала видавати свою газету лише три місяці тому, мамо. Так що не слід бідолаху звинувачувати.
— Я — звинувачуватиму! — уперто сказала мати.
Дафна встромила нігті собі в долоню, щоб таким чином заглушити гостре бажання почати суперечку. Вона розуміла: мати намагається стояти на варті її інтересів в ім'я любові до неї. І вона любила мати і до того, як настав її шлюбний вік, вважала Вайолет найкращою з усіх матерів. Та й зараз, мабуть, залишалася такою і лише іноді — розмовами на матримоніальну тему — викликала в дочки певне роздратування. Але хіба не виправдовувало бідну Вайолет те, що крім Дафни їй належало видати заміж ще трьох дочок?
Мати притиснула до грудей тендітну руку.
— Ця жінка кидає тінь на твоє походження, Дафно!
— Нічого подібного, мамо, — спокійно відповіла вона. Потрібно бути завжди спокійною та обережною, Коли наважуєшся заперечувати матері. — Там сказано, що, навпаки, у законності нашого походження не може бути жодних сумнівів. Таке, погодься, йдеться далеко не про кожну багатодітну сім'ю, особливо великосвітську.
— Їй не слід було взагалі писати про це! — не заспокоювалася Вайолет.
— Але, мамо, вона ж авторка скандальної «Хроніки». Її робота в тому й полягає.
— Невідомо навіть, чи існує вона взагалі в природі, чи ця леді Віслдаун! — пробурчала мати. — Ніколи не чула такого імені. Звісно, вона не з нашого кола. Пристойна жінка ніколи б не дозволила собі такого.
— Саме з нашого, мамо, — все так само спокійно й розважливо відповіла Дафна, не відриваючись від вишивання і приховуючи таким чином бешкетний блиск в очах. — Інакше звідки їй знати стільки подробиць нашого життя. Не думаєш ти, що вона заглядає ночами у вікна або ховається під меблями?
— Мені перестає подобатись твій тон, Дафно, — сухо заявила мати.
Дочка відповіла променистою усмішкою. Вона добре знала цю фразу: мати вимовляла її щоразу, коли хтось із дітей перемагав її в суперечці — нехай у дрібниці. Але так нудно сидіти за вишиванням — чому трохи не подражнити матір?
— До речі, мамо, я б зовсім не здивувалася, дізнавшись, що леді Віслдаун одна з твоїх добрих знайомих.
— Прикуси свій язичок, Дафна Бріджертон! Ніхто із моїх друзів не опуститься так низько.
— Згодна, — здалася дочка. — Тоді це, напевно, хтось, кого ми добре знаємо. Ніхто зі сторонніх не може бути в курсі таких подробиць, які вона публікує у своїй газетці.
— Хто б вона не була, — рішуче сказала Вайолет, — я не хочу мати з нею жодної справи.
— Тоді найкраще не купувати її «Хроніку», чи не так? — простодушно зауважила дочка.
— А що це змінить? Все одно решта купують і купуватимуть. І я опинюся в безглуздому становищі: вони знатимуть останні плітки, а я ні.
Дафна не могла не погодитися з матір'ю, але зробила це мовчки: її запал вичерпався.
Великосвітський Лондон майже вже звик за останні три місяці до газети леді Віслдаун, яка регулярно з'являлася біля дверей аристократичних будинків щопонеділка, середи та суботи. Саме з'являлася, бо просто лежала там, і ніхто не вимагав за неї гроші. Але одного дня на початку четвертого місяця «прихильним читачам» пояснили, що тепер кожна «Хроніка» коштуватиме п'ять пенсів. Подумати тільки: цілих п'ять пенсів за букет пліток! Так, зате яких пліток — найсвіжіших.