Бійців останнім часом якщо і готували, то невеликими групами і врізнобій. Приміром, у листопаді на військовому полігоні у Хмельницькому український спецназ тренували американські інструктори. Частині «молодих» навички передають досвідчені колеги, які і навчалися за стандартами, і на війні свою роботу зробити встигли. Але проблема, кажуть військові, залишається. Єдиної системи підготовки бійців-спецпризначенців немає і досі, невесело констатує мій співрозмовник, який свої знання здобував ще в Кіровограді — у тому самому єдиному навчальному центрі спецназу.
— Существует разница между ускоренной подготовкой военного времени и подготовкой мирного времени. Когда человек после учебного заведения попадает в боевое подразделение и в мирное время планово занимается подготовкой, выполняет какие-то учебные боевые задачи, участвует в учениях, соревнованиях, он получает опыт. И этот опыт он потом может применить на войне. И чем больше этот опыт, тем лучше.
— А скільки потрібно часу, щоб підготувати повноцінного боєздатного, готового до реального протистояння з ворогом спецпризначенця?
— Минимум 5 лет подготовки. В режиме вот этой так называемой гибридной войны — меньше. Но при условии, что тренировать людей будут в едином учебном центре. И по единой системе.
Саме за такою системою — найкращою — готували російські сили спеціальних операцій. Після першої та другої чеченських війн російське Міноборони зробило свої висновки і ставку — на сили спеціальних операцій. У них найкращі, порівняно з іншими родами військ, зброя, одяг, спецзасоби та свій навчальний центр на Кавказі, де працюють найкращі інструктори. Але інша, ніж в українських спеців, мотивація. Можливо, тому у ході оборони Донецького аеропорту, яка тривала більше, ніж свого часу оборона Сталінграда та Москви, українські кіборги серйозно прорідили лави російського спецназу. Тоді рахунок російських «двохсотих» ішов на сотні…
Таємні операції та нелегальна розвідка, створення агентурних мереж, впровадження шпигунів у найвищі ешелони влади, підготовка до переворотів, саботаж, диверсії та дезінформація. Це лише невелика частина з того, на що вчаться і чим займаються сили спеціальних операцій. Ці високомобільні, швидкі та надефективні військові формування створені в усіх провідних арміях світу. Росія про появу власних ССО заявила на початку 2013 року. А випробування ці сили проходили в Україні, відзначає боєць.
— Силы специальных операций — это скальпель. Это хирургический инструмент, ведь не всегда нужно применять молоток либо пилу, если можно легонько произвести хирургический надрез скальпелем. Весь мир к этому пришел. Даже Россия. Результативность данного вида, данного воинского организма вы видите на нашей территории. Крым уже не наш, его захватили в считаные дни, на территории Луганской, Донецкой областей хозяйничают оккупанты. Это была специальная операция, которая идет против Украины до сих пор. И она совмещала в себе все фазы и факторы специальной операции.
Першою з цих фаз була потужна російська пропаганда. Брехня про особливий регіон Донбас, який годує решту України, про наступ на російську мову та захист російськомовного населення, «фашистів» і «бандерівців», що прийшли до влади, — це лише невелика частина з того арсеналу, який російські ЗМІ активно використовували ще задовго до початку російсько-української війни. Крім фільмів, музики, пісень та пропагандистських новин, російські сили спецоперацій активно вирощували та озброювали у східних областях так званий «спротив», який потім російські ж ЗМІ охрестили «апалченцями» — ображеними шахтарями, які повстали проти столичної влади. У східних областях ця пропаганда лягла на сприятливий ґрунт.
— Если мы посмотрим, как Россия ведет информационно-психологическую борьбу, то это и теле- и радиовещание, это и теле- и радиопередачи, это художественные фильмы. Вплоть до музыки. Вспомните такую «чудесную» в кавычках песню, как «Вставай, Донбасс!», — там же профессионально написанные слова, профессионально подобранная музыка и профессионально подобранный видеоряд. Они вкладывают в это огромные деньги и получают от этого достаточно хорошие дивиденды. Прежде всего мы должны сражаться за умы и сердца. То есть пока мы не выбьем из-под ног оккупантов поддержку населения, нам будет очень тяжело. Скажем так, я больше чем уверен, что многие из боевиков, которые находятся сейчас в рядах так называемой ЛНР и ДНР, готовы были бы, возможно, сдаться. Но зачастую многие из них даже не знают об амнистии. И задача сил спецопераций — им эту информацию донести.