Додатки
Біографічний довідник українських авіаторів[1]
Алєлюхін Федір Васильович (27.01.1896-9.09.1937), сотник, військовий льотчик. Народився в селянській родині у с. Павліново Чебсарського району Вологодської губернії. У реєстраційних картках українських армій незмінно власноручно зазначав, що вважає себе українцем. Насправді Чебсарський район здавна був заселений нащадками фіно-угорського племені інгерманландців (іжорців), рештки якого нині збереглись частково на Півночі Росії, частково — в Естонії. Закінчив гімназію, один курс Санкт-Петербурзького політехнічного інституту.
19.08.1914 вступив однорічником до 1-ї авіаційної роти російської імператорської армії, 1.09-1.10.1914 перебував на авіаційних курсах при Петроградському політехнічному інституті, потому до 10.03.1915 навчався у Севастопольській авіаційній школі, звідки дістав призначення пілотом до 30-го корпусного авіаційного загону, в складі якого брав участь у Першій світовій війні. З 13.10.1916 служив у 14-му авіаційному, а з 12.07.1917 — у 9-му винищувальному авіаційному загоні.
За подвиги на фронті дістав офіцерський чин, а пізніше отримав низку наступних звань.
18.11.1915 (зі старшинством з 12.10.1915) — наказом штабу IX армії за бойові заслуги дістав звання прапорщика.
Лютий 1917 р. (зі старшинством з 12.05.1916) — підвищений до звання підпоручика за 7 місяців служби на фронті та 87 годин перебування у повітрі в бойових умовах.
Вересень 1917 р. (зі старшинством з 12.10.1916) — отримав звання поручика за ще 5 місяців перебування на фронті та 187 годин 25 хвилин пілотування у бойових умовах.
Ф. В. Алєлюхін, фото 1914 р.
З книги: Летающие тузы. Российские асы Первой мировой войны. — Москва. — 2006
Наприкінці 1917 р. представлений до звання штабс-капітана (зі старшинством з 12.06.1917) за 7 місяців перебування на фронті та 141 годину 25 хвилин польотів під час воєнних дій.
Крім вищезазначеного часу перебував на фронті 9 місяців і додатково налітав у бойових умовах ще 128 годин 30 хвилин.
У грудні 1917 р. 9-й винищувальний авіаційний загін був українізований, 13.03.1918 рештки його демобілізовано. Потому виїхав в Одесу, де 5.04.1918 вступив до складу Армії Української Народної Республіки. Спочатку служив в Одеському авіаційному дивізіоні Армії УНР (потім — Армії Української Держави), згодом — у 2-му Подільському авіаційному дивізіоні (у Вінниці). За сукупністю загальної кількості нальотів на фронті під час Першої світової війни наказом Військової офіції Української Держави був затверджений у ранзі сотника зі старшинством з 12.07.1918. Під час Протигетьманського повстання у складі дивізіону перейшов на бік військ Директорії. 27.11.1918 за розпорядженням Директорії у складі ескадрильї, виокремленій з Подільського авіаційного дивізіону, відбув до Західно-Української Народної Республіки. З 1.12.1918 служив льотчиком у 1-й польовій летунській сотні Галицької армії, згодом перейшов до 2-ї летунської сотні. Під час польоту 10.10.1919 під м. Монастирище був збитий з кулемета денікінцями та потрапив у полон. У грудні 1919 р. утік з полону та приєднався до своєї сотні, яка на той час перебувала в Одесі. Після захоплення 1-го Галицького авіаційного загону у Козятині 26–27.04.1920 перейшов на службу до Армії УНР. Брав участь у роботі авіаційної закупівельної комісії УНР в Італії. Потому служив у 1-й Запорізькій авіаційній ескадрильї Повітряного флоту УНР. У 1922 чи 1923 р. повернувся до Радянського Союзу. Мешкав у м. Мала Вішера Ленінградської області. 18.08.1937 заарештований і невдовзі засуджений до страти. Розстріляний у Ленінграді.
Мав такі нагороди:
Відзнака Святого Георгія 4-го ступеня — 13.04.1915 (№ 194207);
Відзнака Святого Георгія 3-го ступеня — 27.04.1915 (№ 81905);
Відзнака Святого Георгія 2-го ступеня — 25.04.1915 (№ 16254);
Відзнака Святого Георгія 1-го ступеня — 6.09.1915 (№ 3473);
Орден Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та биндою — березень 1916 р.;
Орден Святої Анни 4-го ступеня — грудень 1916 р.;
Орден Святої Анни 3-го ступеня з мечами та биндою — вересень 1917 р.;
Орден Святого Володимира 4-го ступеня з мечами та биндою — лютий 1918 р.;
Орден Зірки Румунії кавалерського ступеня — березень 1918 р.
(ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 67. — С. 243–246; Ф. 2188. — Оп. 2. — Спр. 136. — С. 15-зв-16).
Арватов Юрій Гнатович (1896-10.12.1937), хорунжий, військовий льотчик. Народився у м. Вержболово Сувалкської губернії. У 1916–1917 рр. навчався в англійській авіаційній школі у м. Кройтон, з весни 1917 р. як військовий льотчик воював на Південно-Західному фронті. У 1919 р. служив військовим льотчиком у 1-му Запорізькому авіаційному загоні Повітряного флоту УНР. На початку 1920 р. з групою інших українських льотчиків влився до складу 1-го Галицького авіаційного загону РСЧА. Під час загибелі загону 26–27.04.1920 у Козятині втік з оточення на літаку та дістався до Києва.
1
До біографічного довідника включено відомості лише про тих авіаторів, що тривалий час служили та воювали у складі українського Повітряного флоту. Біографії осіб, які недовго перебували в українських авіаційних частинах, а потім з власної волі переходили до білогвардійських чи Червоної армій, до довідника не включені. Окремі з поданих життєписів було вміщено у монографії «Офіцерський корпус армії УНР, 1917–1921», кн. 1 (Київ, Темпора, 2007), однак тут вони значно розширені та доповнені.