Як хоче дізнацця, хто буде: хлопчик чи дівчинка, бере ножиці й крутить. Якщо гострий край вказує правобіч, буде хлопчик, якщо лівобіч — дівчинка.
Береш ніж та ножиці й ховаєш під подушки, як сяде вагітна на ту, де ніж, буде хлопчик в неї, де ножиці — дівчинка.
Та найбільше тебе дратувала неспроможність Арифа зрозуміти твої муки. Збагнути, в яке тяжке випробування ти втрапила. А що, нам так не добре? Питав він тебе. Так не добре, ти любиш мене, я — тебе, у нас є наше кохання? Потім його самого охоплювала зажура і з очей дорослого чолов’яги бігли сльози. «Тобі не досить мене, Хатіше, скажи? — перепитував знов і знов він. — Не досить жити з самим нашим коханням?» Іноді ти садовила його за стіл, брала за руки і, притискаючи з силою до поверхні, намагалася пояснити. Те, що сидить у тобі, казала ти йому, можна порівняти з голодом. У твоєму животі нічого нема. Він — порожній. І ця порожнеча заповнює тебе вщент. Ця пустка, ця діра шириться, і з живота переходить на груди, на ноги, потім заповзає в голову. На кілька днів ти втрачаєш зір. Проте, насамперед, тебе зжирає голод. Ти катаєшся підлогою від голоду. Ледь не помираєш. Помираєш, чуєш, помираєш. «Тобі мало мого кохання, Хатіше? Тобі мало мене?»
Після пологів треба стерегти немовля від Добрих Жіночок. Не давати їм узяти дитя на руки. Тре’ насипати зернятка пшениці, коріандру й маку до його колиски.
Тре’ над дверима причепити віник чи мітлу, шоб вони вимітали хату. А до ліжка породіллі тре’ покласти ножиці й гребінець, щоб ніхто не зурочив дитя.
Найгіршим був жах, що поселився в тебе ззаду на потилиці. Що все це — покарання тобі. Помста твого Бога. Щоб у тебе було лише саме твоє кохання. Щоб любити ти могла лише його. Щоб ніколи ти не могла насититися. Стара Еміне завжди хитала головою, розглядаючи філіжанку. Багато в тебе гріхів, дочко, багато, і хитала сумно головою. Важкувато буде тобі насититися, якщо взагалі колись таки зможеш...
Якщо народила дитину, стережися Добрих Жіночок. Ніколи не бери в них нічьо’, а, даючи щось, іншу руку тримай за спиною. Ніколи!
Ти боялася, що ніколи тобі так і не випаде насититися.
Як увійде в когось переляк, то тре’ піти і його вигнати. Є такі жінки, шо знають, як робити так, шоб ляк вийшов із людини, шоб вона заспокоїлася.
Тисячу разів ти бачила цю сцену в своєму сні. Ти завжди в ньому сидиш на ослінчику під смоківницею у своєму найкращому фартуху і чекаєш. Іноді приходить мама. Іноді — батько. Дуже часто — сестра. Ти не підводиш на них очей, сидиш, опустивши голову, і чекаєш. І тоді тебе гукають. Тебе гукають твоїм старим грецьким іменем, тим, яке тепер ти згадуєш лише уві сні. Кличуть дедалі гучніше, просять глянути на них. Елені! Але ти не розплющуєш очі. Очі твої заплющені, і ти чекаєш, доки прокинешся.
Іноді ти бачиш Арифа. Закривавленого та запорошеного пилюкою. Таким, як тоді, коли його принесли мертвого й поклали на дерев’яні дошки. Чуєш, як він підходить крадькома, спиняється і кличе тебе. Кличе твоїм новим іменем і просить подивитися на нього. Хатіше! Але ти не розплющуєш очі. Очі твої заплющені, і ти чекаєш, доки прокинешся.
Найчастіше уві снах ти бачиш свого сина. Не чоловіком, яким він став зараз, а ще тією твоєю крихіткою. Відчуваєш, як він поволі наближається, майже чуєш, як він повзе рачки, відчуває в роті смак молока. Наближується до тебе частіше за всіх, торкає за коліно і гукає тебе. «Мамо!» Але ти не розплющуєш очі. Очі твої заплющені, і ти чекаєш, доки прокинешся.
Тре’ їм сказати, нащо прийшов і шоб вони готували своє начиння. Тоді така жінка веде тебе надвір, ставить і розклада прямо там невелике багаття. Поруч ставить кружку з алярмою[17], ну, то така підсолена вода. Вішає над вогнем металевий лист. Каже замовляння і бризкає жменею солону воду. Метал накаляєцця, шипить, і ляк виходить з людини.
Ти прокинулася і от, стоячи, прикипіла до ґрат дворика й чекаєш. Незабаром ти побачиш, як він виринає з лінії обрію, різко кермуючи автівкою, так, як йому подобається. Ти почуєш, як він рвучко тисне на гальма. Тоді курява осідає. Він підійде до тебе і гукне: «Мамо!». Цього разу ти вирішила не заплющувати очі, сьогодні ти не спиш, ти — очищена і відповідатимеш йому.