Выбрать главу

— Ну от. Кажуть, було двоє братів.

— Брати правду-матінку один одному різали.

— І сварилися, страх як!

— Посварилися та й повитягали ножі.

— Мали ціле царство, та й ну його ділить.

— Там, у себе, країну, солодку, як мед, і гірку, як полин.

— Як мед?! Балачки то всьо!

— Посварилися, побилися, та й повбивали один одного.

— Посварилися, побилися, пустили один одному кров, пропали ні за цапову душу.

— Ніхто не знав, де їх поховали.

— Як мед?! Балачки то всьо!

— Балачки, балачки, нісенітниці й вигадки.

— Загинули, поховали їх, усе, нема.

— Пропали поховані мерці.

— Але ніхто не повідомив їхнім рідним, що вони померли.

— І шукали їх їхні жінки багато часу.

— Їхні матері.

— Їхні дочки.

— Їхні жінки.

— Вигадки.

— Так переказують.

— Ночами виходили і кликали їх.

— Виходили ночами і голосили.

— Куди ви поділися? Вертайтеся назад!

— Куди ви поділися? Вертайтеся до нас!

— Куди ви поділися? Чому ви не йдете?!

— І шо, не знайшлося нікого, хто їм відповів би?

— Не знайшлося нікого, хто їм відповів би.

— Ані Аретуси.

— Ані Кастаномалуси.

— Ані Лігери.

— Ані Мелузіни[54].

— Нікого з них вони не знали?

— Ніхто не знав.

— Ми!

— Лишили їх на самоті пронизливо голосити.

— Лишили їх на самоті оплакувати тяжко.

— Ось такі в нас тут оповідки, такі перекази.

— Ось такі.

— Із солодкої, мов мед, країни.

— Із краю гіркого, мов полин.

— Нема щасливого в них кінця.

— Немає кінця-краю в них, нема... 

вернуться

54

Героїні кіпрських народних пісень і казок.