— Що? — запитав Мартін Бек.
— Якщо він не зв'язаний з тією медсестрою. Ти це хотів сказати? — запитав Кольберг.
Гаммар кивнув головою.
— З'ясуйте, як воно було насправді.
X
Перед будинком поліції на Кунгсгольмсгатан стояло дві особи, що явно воліли б бути десь інде. Двоє чоловіків у поліційних кашкетах, у шкіряних куртках з блискучими ґудзиками, з портупеями, перехрещеними на грудях, кожен з пістолетом і кийком, що висіли на поясі, їхні прізвища були Крістіансон і Квант.
— Як ти гадаєш, чого вони від нас хочуть? — занепокоєно спитав Крістіансон.
— Мабуть, щоб ми були за свідків, — відповів Квант. — Адже ми знайшли той автобус.
— Так, це правда, а проте…
— Ніяких «проте», Карле. Залазь швидше в ліфт.
На третьому поверсі їх зустрів Кольберг. Він похмуро, неуважно кивнув їм, потім відчинив одні двері й сказав:
— Гунвальде, прийшли ті два типи з Сульни.
— Скажи їм, хай почекають, — почувся голос з кімнати.
— Почекайте, — мовив Кольберг і пішов собі.
Після двадцятихвилинного чикання Квант потягнувся і сказав:
— Що в них за порядки! Це ж наш вільний день. Я обіцяв Сів посидіти з дітьми, щоб вона пішла до лікаря.
— Ага, ти вже казав, — пригнічено мовив Крістіансон.
— Скаржиться, що в неї болить щось у…
— Ти й це вже казав, — перебив його Крістіансон.
— Тепер вона знов осатаніє, — сказав Квант. — Ніяк не можу поладнати з нею. Та й на вигляд вона стає така, що хай їй чорт. Твоя Керстін теж такий зад викохала?
Крістіансон не відповів. Керстін була його дружина, і він не любив перетирати її на зубах. Але Квант на такі речі був нечутливий.
Через п'ять хвилин Гунвальд Ларсон відчинив двері й коротко сказав:
— Заходьте.
Вони зайшли й сіли. Гунвальд Ларсон критично оглянув їх.
— Сідайте.
— Ми вже сіли, — несміливо сказав Крістіансон.
Квант нетерпляче штовхнув його ліктем, щоб він замовк. Він уже відчував, що їх чекає неприємна розмова.
Гунвальд Ларсон хвилину помовчав. Потім сів за стіл, зітхнув і запитав:
— Скільки ви працюєте в поліції?
— Вісім років, — відповів Квант.
Гунвальд Ларсон узяв зі столу якийсь папір і почав вивчати його.
— Ви вмієте читати?
— Авжеж, — відповів Крістіансон, перше ніж Квант устиг його спинити.
— То читайте, — сказав Гунвальд Ларсон і посунув до них по столі папір.
— Ви розумієте, що там написано? Чи вам пояснити?
Крістіансон похитав головою.
— Я зараз поясню, — сказав Гунвальд Ларсон. — Це рапорт про попереднє обстеження місця злочину. З нього виходить, що дві особи, які носять сорок шостий номер взуття, залишили там після себе біля сотні відбитків ніг, по всьому автобусі, і вгорі, і внизу. Хто, по-вашому, ті дві особи?
Вони промовчали.
— Щоб вам було зрозуміліше, додам, що я кілька хвилин тому розмовляв з експертом лабораторії, і він сказав, що на місці злочину ніби цілий день жирував табун гіпопотамів. Він не йме віри, щоб людські істоти, та ще й тільки дві, могли дощенту знищити всі сліди за такий короткий час.
Квантові урвався терпець. Він лютим поглядом утупився в чоловіка за столом.
— От тільки гіпопотами чи інші звірі не мають зброї, — лагідно повів далі Гунвальд Ларсон. — А проте в автобусі хтось стріляв із «вальтера» калібру сім і сімдесят п'ять сотих міліметра, а якщо говорити докладніше, то стріляв із передніх сходів угору. Куля відбилася від даху автобуса і застрягла в одному з сидінь нагорі. Хто, по-вашому, там стріляв?
— Ми, — сказав Крістіансон. — Тобто я.
— Невже? Справді? А навіщо ви стріляли?
Бідолашний Крістіансон почухав потилицю.
— Просто так, — сказав він.
— То був застережливий постріл, — сказав Квант.
— Для кого?
— Ми думали, що вбивця, може, й далі в автобусі і ховається на другому поверсі, — сказав Крістіансон.
— Ну й що, він ховався там?
— Ні, — сказав Квант.
— Звідки ви знаєте? Що ви зробили після своєї канонади?
— Пішли поглянути нагору, — сказав Крістіансон.
— І там нікого не було, — додав Квант.
Гунвальд Ларсон довго дивився на них, тоді стукнув кулаком по столі й закричав:
— Обидва полізли нагору! Ох же йолопи, щоб вас чорт забрав!
— Ми піднялися кожен з свого боку, — спробував захищатися Квант. — Я задніми сходами, а Калле передніми.
— Щоб той згори не міг утекти, — додав Крістіансон.