Валгус підвівся. І цієї ж миті клацнув репродуктор. Це означало, що Одіссей увімкнувся і хоче розмовляти. Валгус нерішуче спинився. Одіссей ще ніколи не викликав його.
— Що ви робите? — спитав Одіссей.
— Думаю, — буркнув Валгус.
— Це добре. Ви вже зрозуміли, де ми?
— Так.
— А ви оце бачили?
— Що?
— Значить, не бачили. Я хочу вам показати. Весь простір за бортом повен світла. Ніяких джерел, але він світиться.
Валгус повернувся до екрана.
— Це дурниці. Нічого не бачу.
— А в кого більше очей? Що у вас на екрані?
— Сама темінь.
— Ех ви, людино. Ви, отже, забули, що мої відеопристрої не сприймають світла, коли яскравість його більша за визначену? Що вони передають його, як темінь? Але ж оптика, звичайна, без усяких мудрацій, не підводить. І ось її сигнали й говорять мені, що ми йдемо серед світла. Воно існує тут само собою.
Валгус рвонув двері. Вибіг у коридор. Припав до об'єктива першого ж рефрактора. Довго дивився, забувши закрити рота. Це було не море світла, море має береги, а тут світло виповнювало все довкола. Ліниві, з темними прожилками хвилі котилися у всі боки — не електромагнітні хвилі, а якісь велетенські завихрювання, доступні простому оку. Вони то червонішали, то набували яскраво-блакитного тону, на мить гасли — і знову спалахували чарівним сяйвом… Валгусові раптом захотілось кинутися в це світло і пливти, пливти, пливти в ньому… Коли він відірвався від окуляра, по обличчю збігали сльози, і Валгус не зміг би поручитися, що це лише від яскравого світла.
— Скільки прекрасного для Землі! — трохи задихаючись, промовив він.
Одіссей нічого не відповів, хоч розмовляти з ним можна було і звідси, з коридора. Одіссей мовчав, а Валгус довго стояв біля рефрактора, і очі його були червоні, як захід сонця перед негодою.
Ось і ще одне, чого не знають люди… Бодай заради них слід наважитися. Заради цього світла. Годі жаліти. Одіссея треба знищити. Необхідно якось викликати коротке замикання. Одіссей згорить. Що поробиш — це буде найменша жертва.
Треба тільки придумати, як це зробити.
Валгус принишк, міркуючи. Декілька хвилин тривала тиша. Потім Одіссей заговорив знову.
— Розкажи що-небудь, — несподівано сказав він.
— Розказати? — Валгус ошелешено підвів голову, подивився на репродуктор. Все-таки репродуктор — це теж був Одіссей, а коли розмовляєш, краще дивитися в обличчя співрозмовника.
— Розказати? Для чого? І що?
— Що-небудь. Ось у мене в пам'яті записано: ти говорив про сни. Я так і не зрозумів: що таке сни?
Що таке сни? Ну як я можу пояснити тобі, що таке сни?
— Ну, просто ми спимо… Адже ти знаєш, що люди сплять. Після шістнадцяти-вісімнадцяти годин дії на шість-вісім годин виключаються з активного життя. Це необхідно людям. Отже, ми спимо. І бачимо сни…
— Які ж ви недосконалі. Стільки часу не думаєте!
— Так ми сконструйовані.
— Ага, але все ж, що таке сни? Як ви їх бачите? Чим?
— Ну, що таке сни? — жалібно всміхнувся Валгус і здвигнув плечима. — Сни — це коли можна побачити те, чого насправді неможливо побачити…
— Вид зв'язку?
— Ні, це інше…
— Так розкажи, наприклад, що було сьогодні?
— Важко розказати… Трава, вода… І дівчина. Іншої такої нема. Є тільки одна.
— Це й було — найфантастичніше?
— Тобі цього не зрозуміти.
— Чому? Всі ці слова траплялися мені в фундаментальній пам'яті. Чому не зрозуміти? Я здатний зрозуміти все.
— Це недосяжне для розуму. Це треба відчувати.
— Відчувати… Це дивно, але я, здається, розумію. Не зовсім, дуже туманно, але розумію. Он, значить, що таке сни.
— Так…
— А чому ти зараз не спиш?
Валгус усміхнувся:
— Мені не до того…
— Хіба… Знаєш, спробую зараз заснути, раз це — також спосіб сприйняття, то, можливо, з його допомогою я зрозумію все?
— Спробуй, — погодився Валгус.
Одіссей замовк. Знову залягла тиша, а світло палахкотіло за вікном.
Спи, Одіссею, спи. Тим простішає моє завдання. Отже, замикання. Спосіб знайдено. Розробити докладний план виявилось порівняно легко. Вразливі місця Одіссея Валгус раніше міг перелічити. Від хвилювання він багато що забув, та зараз деталі почали відновлюватися в пам'яті. Це виявилось дуже просто — замкнути Одіссея, спалити його, взяти керування кораблем у свої руки… Потрібна тільки металева пластина. Годиться навіть столовий ніж — ножами й виделками Одіссей не оперує, вони йому ні до чого. І нападу з цього боку він також не чекає.