ГЛИТАЙ, АБО Ж ПАВУК
ЛИЦЕДІЇ:
Й о с и п С т е п а н о в и ч Б и ч о к, багатий чоловік, літ 65.
М а р т и н Х а н д о л я, багатий селянин, літ 45.
С т е х а, стара баба.
О л е н а, її дочка.
А н д р і й К у г у т, чоловік Олени.
Х р и с т я, дівчина, подруга Олени.
І в а н П а в л о в и ч, заїжджий міщанин.
Ю д к о, шинкар.
З б о р щ и к.
К і н д р а т, хлопець, наймит Бичків.
1-й, 2-й, 3-й ч о л о в і к и.
1-а, 2-а м о л о д и ц і.
Д і в ч и н а, літ восьми.
Д в о є малих д і т е й.
П а р у б к и, д і в ч а т а й с е л я н и.
Діється у Херсонщині.
ДІЯ ПЕРША
Вулиця на селі. Управоруч домок з дерев'яним дахом і танком, поліворуч шинок з табличкою: «Роспивочно і навинос». Далі хати, токи, клуні, огороди, садки, криниці з журавлями, ледве мріють вітряки.
ЯВА 1
Б и ч о к і М а р т и н стоять біля ґанку.
М а р т и н (під чаркою надто). Йосип Степанович, слухайте сюди: я ж кажу, не дає Юдко Мартинові набір, не дає. Не треба! Мартин питиме на готові… Ого-го, поздоров боже Йосипа Степановича, то й гроші повсякчас знайдуться, — чи так?
Б и ч о к. А хто ж, государю мій, окрім мене, усіх вас рятує і визволя з усякої оказії?
М а р т и н. Ви, спасибі вам! І багато людей повік вам будуть дякувати за вашу прихильність… Хоч деякі люди й кажуть: «Не вір, мовляв, Йосипові, бо він тебе втопе!..»
Б и ч о к (сміючись). Які ж то люди?
М а р т и н. Та хіба їх кожного згадаєш? Вже коли я вам кажу, що говорють, так воно так і є!
Б и ч о к. Не люди то, а недолюдки! Бач, вже їм життя моє по-божому та моє чесне імення завадило гірш болячки, через те й пащекують; ото, государю мій, заздрість ними орудує і примушує їх лихословити на кожного чесного чоловіка… (Зітхає). Я ж кажу, що інший би чоловік, учувши про себе таку лиху славу, сказав би: «Не варт після цього робити добре людям, хай їм враг!..» Ось що інший сказав би. А я цього ніколи не скажу: я ніколи не зверну з того шляху, на який напутив мене сам Господь і яким належить іти кожному християнинові й богобоязному чоловікові, я ніколи не перестану помагати кожному бідоласі, як і доперва допомагав, і кожного визволятиму з оказії й навчатиму усьому якнайкраще!.. (Підійма очі до неба).
М а р т и н (зітхає). Спасенна ви душа!
Б и ч о к. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну!..
М а р т и н. Спасенна, спасенна ви душа! Ну й голова ж у вас, недаром вже, мабуть, і старшина про вас каже: «У тій голові, — каже, — розуму, мов два клало, а третій топтав!» Слухайте сюди, що я вам скажу: нехай, що хочуть, базікають, а я плюю на те пащекування, і ніхто мені не заб'є баки!.. І ви плюйте на них!
Б и ч о к. Не плюну, государю мій! Бо я християнин і пам'ятаю, повсякчас пам'ятаю, що господь милосердний усіх нас буде судити: праведним він уготує царствіє небесне, а неправедних осудить і покарає!..
М а р т и н. Кажуть, він тебе й горілку навчив пити… Це й знов брехня! Я сам навчився… Хоч я перш і не пив, так що ж? Не пив, бо не знав, який у горілці смак, — а правда?
Б и ч о к. Правда, государю мій! Горілка — ласий напиток, а окром того, вона звеселяє дух і надає одваги чоловікові і смілості…
М а р т и н. О, ще й як надає! Та я як нап'юсь, тоді бери у мене все, бери, що хоч, усе продам без торгу… Навіть і самого себе продам! Прощайте, куме!..
Б и ч о к. Пам'ятай же, государю мій, що тепер ти винен мені вже півтораста без двох…
М а р т и н. Як півтораста? Ого-го! Е, ні, стривайте, я зараз перелічу. Після різдва я взяв у вас сорок? Так, сорок! Після літнього Миколи ще сорок? Ще сорок! Тепера знов тринадцять?.. Та й годі ж? (Бормоче). Тринадцять, сорок, та ще сорок, та ще й тринадцять…
Б и ч о к. Ну, та приклади ще процент, государю мій!
М а р т и н. Процент? Он що! Хіба як процент прикладеш, ну, то воно ніби й так виходить… Ой ні, не так! Але й процентик напух: півтораста без двох? Дерете ви, вибачайте у цім слові, як з рідного батька!
Б и ч о к. Дивно мені слухати такі речі, та ще й від кого? Здається мені, що ти й не дурень на світі, — та й усе село має тебе за чоловіка з неабияким розумом!.. Розсуди ж, будь ласка, що процент на гроші усе єдино, що приплід або ж урожай!..
М а р т и н. Та воно правда, але ж… З одного б то боку показує ніби й так, а з другого — інше обличчя!.. Бачте, у грошах не бува ні падіжу, ні неврожаю, а усе тілько приплід! Недаром співається про грошовитого, що каже: «Не потіє, не хворіє, карбованці ліче та всім дулі тиче!..»