Б и ч о к. Ну, просю ж тебе, замовчи!
М а р т и н. Мовчу… (Схилив голову на руку).
Б и ч о к (до Стехи). Почастуйте його, мамо! Позвольте вже вас величать матір'ю!
С т е х а. І вже, яка я мати!
О л е н а. Величайте, величайте! А мене як ви будете величати?
Б и ч о к. Жінкою моєю любою!
О л е н а. А люди як мене величатимуть?
Б и ч о к. Частуйте, мамо!
Стеха частує Мартина.
Яке ж людям діло?
М а р т и н. Не жалуй, стара, наливай повніш! Тепер у тебе зять багатий! (Випив). Ром? Давно я не пив рому! Пам'ятаєте, Йосип Степанович, як ми ще були приятелями і жили у добрій злагоді? Налий, стара, ще! (Випива).
О л е н а (до Мартина). Дивіться, дядьку, якого я собі чоловіка придбала, правда, він ще зовсім молодий?
М а р т и н. О, ще молодий: перша голова на в'язах!
Б и ч о к (убік). От чортяка його притаскала!
О л е н а (до Мартина). Чого ви такі понурі та ніби смутні? Дивіться, яка я весела!..
М а р т и н (мотнув головою). І я зараз повеселішаю! Налий, стара, ще!.. (Випив). І ти, Оленко, пий! Дурниця все — честь, чесне поводження, чесне життя, душа праведна, чуле серце — все дурниця! Гроші всьому голова! Не загадуй наперед, що буде, а живи тим, що сьогодні є!
Стеха частує.
Давай, давай, стара, швидш чарку, поки за серце не вхопило! (П'є). Нехай лучче язик задубіє, щоб заціпило і заніміло у голові! Нехай буде так, як бог звелів. Що ж, я вже й співать почну, так вже до співів і порива!.. Підтягуйте мені!
Співають.
Б и ч о к, співаючи, обійма Олену і цілує.
О л е н а (одпиха його). Ох, як гидко мені! Де пляшка? (Ухопила пляшку). А я буду пити побагато! (Зареготала, мов несамовита, і падає додолу).
Завіса падає
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
ОДМІНА ПЕРША
На кону рублена криниця, хрест дерев'яний і верба, далі ледве мріє село. Смеркає.
Через три дні.
ЯВА 1
Виходять д в а ч о л о в і к и з мішками на плечах, з косами і з люльками в зубах.
1-й ч о л о в і к. Не піду я завтра на сходку, хай йому враг, якого я там дідька не бачив? Я лучче одпочинуї За шість день так намахався косою, що й не знаєш: чи кістки там в тобі усередині, чи болячки та пухирі!..
2-й ч о л о в і к. Ну, а як знову накинуть копійки: на земство, на волость, або на школу, або там ще на які витребеньки?..
1-й ч о л о в і к. Нехай накидають, одну шкуру здеруть, а не дві!.. Та й хіба не однаково: чи та копійка у кишені теліпатиметься, чи піде на обчество, папуші тютюну не купиш на неї, так на чортового батька вона мені?
2-й ч о л о в і к. Чудний ти! Копійка да копійка, то вже й дві…
1-й ч о л о в і к. Велика сума! Пару волів купиш? Сядемо та підождемо Гната!
Сідають долі.
2-й ч о л о в і к. З копійок, брате, вироста копиталї
1-й ч о л о в і к. Брехня!
2-й ч о л о в і к. Чи тобі казав Свирид Напханько, що ото як тягали його до посредника за побите Бичкове просо, так каже, що посредник совітував обібрати глитая за старшину.
1-й ч о л о в і к. Тобто Бичка?.. Він і сам вже себе постановив!.. Хто винен йому гроші та не оддає, то він і без суда лізе у хату та й грабує!
2-й ч о л о в і к. Забере скот і одежину, та й ще почне улещати: «Не навіки, — каже, — я беру твоє добро собі — одежу сховаю, а скот у свою обору зажену, щоб ти не пропив та не розточив, а як роздобудеш грошей, принеси і тоді забирай своє добро!..» А де їх у врага роздобути? Покомизишся трохи, посперечаєшся та знов до нього ж з поклоном! Та так і не зоглянешся, як виросте така сума, що й діти, і внуки не відроблять. (Зітхнув). Та ще й грошовитий чоловік, то й сила, і правда його!.. І де він стільки грошей набрав? Я так думаю, що його і в п'ять тисяч не вбереш!
1-й ч о л о в і к. Може, й не вбереш!.. Чув я, що нібито він з двірських, з лакеїв: у якогось-то полковника служив, та той як помер, а він і затаїв гроші… Продав бога, тепер запанував та й обдира мир хрещений!
2-й ч о л о в і к. Ох, обдира, та ще й здорово обдира! Хто раз попався у його лещата, годі вже пручатись! Усе село у кормизі! Це ще гірш настало як за кріпацтва!