Ланцюг на нозі в нього примкнуто таким самим замочком, яким тато примикає свій велосипед. Отож треба покрутити чотири кружечки з літерами, щоб вийшло невідоме слово, наприклад, «коло», як у замочку татуся, — і замок одімкнеться.
«Ага!.. — зрозуміла Расуте. — То це, мабуть, Гедрюс приніс цей замок!» І вона почала швиденько крутити кружечки. Расуте добре знала, що друга літера «о», тому почала крутити з неї. Потім пригадала, що перша літера та, з якої починається ім'я Кудлика, і відшукала літеру «к». Знала Расуте ще кілька літер, але жодна з них для цього випадку не годилася.
«Фу!» — Расуте вилізла з-під крила, бо там стало жарко. Немає часу ні запитати у кого-небудь, ні подумати, з яких літер складається «ло».
Ось зараз набіжать зі шкоринками семикласники та восьмикласники. Як побачать, що вона тут накоїла, то зчинять ґвалт і назавжди виженуть Расуте із школи.
«Ло…» Даремно вона крутила змокрілі від поту останні два кружечки. Замок не відімкнувся. Може, ще яка-небудь літера з імені Кудлика тут пригодилася б? «Кудлик». Пробувала поділити ім'я песика на маленькі частинки. «К-у-д-лик»… Ні, не виходить!
Нарешті вона пригадала, як пишеться літера «л», схожа на крокву у новій сусідовій хаті. Оце саме та літера…
— Ей, дивіться, сова! — почула за вікном голос. — Наша сова втекла!
Нещасна, вона вдень нічого не бачить, тому, вилетівши у вікно, відразу ж сіла на покрівлю дровітні.
Почувши крик, до живого куточка вже бігли діти. Расуте перелякано крутила останній кружок. На краю у нього були вирізані шість літер. Між ними мала бути й «л».
Замок відімкнувся якраз у той момент, коли перший восьмикласник" увірвався до кімнати й остовпів, побачивши, що всі клітки порожні. Поки той недотепа, уткнувши в клітку носа, роздивлявся, чи не втік, бува, його тхір, а у дверях стовпилося ще кілька десятків учнів, величезний птах, скинувши з голови лахміття, схопив Расуте за сорочечку, змахнув крильми і вилетів у вікно.
Доброму птахові товстенька Расуте була, звичайно, затяжка. Пролітаючи над шкільним садом, вона повинна була підібгати ноги, щоб не зачепитися за вишні.
На спортивному майданчику, в шкільному городі та на дорозі підскакували і махали руками школярі — одні вітали, інші погрожували кулаками і шпурляли в птаха камінцями. На щастя, ніхто не влучив.
Птах почав озиратися, де б це йому сісти і зсадити Расуте. Та біля озера з-під крислатої ялини виліз Джім і почав цілитись у птаха із свого лука. Птах знову замахав крильми, здіймаючись вище, але стріла була швидша за нього. Коли б Расуте не спіймала, то стріла влучила б птахові прямо в груди.
Поруч із Джімом десь узявся й Мікас з луком. Тепер на них уже летіло дві стріли відразу. Расуте схопила одну, схопила другу — і тут дррр… порвалася її сорочечка.
— Аах! — закричала Расуте, падаючи в озеро зовсім голісінькою. Шубовснула у воду й… прокинулася. Вже настав ранок. Мама зав'язувала хусточку, а тато за стіною щось наказував Гедрюсові.
— Чого ти кричала? Що тобі снилося? — спитала мама, поклавши на голову Расуте прохолодну руку, що пахла молоком.
— Я… — Расуте все ще не могла отямитися зі сну, — я дуже звисока впала. Ми так добре летіли…
— Значить, ростеш, — засміялася мама. — Коли я була малою, я теж звисока падала. Поспи ще трошки. Гедрюс іде по гриби, ми — на роботу, а ти ще політай, поки Гедрюс повернеться.
Та Расуте більше не хотілося спати. Думаючи про свій цікавий сон, вона випростала ноги і вперлася в бильце ліжка. «Ти бач, як! — здивовано міркувала дівчинка. — Як хочеш швидше вирости — треба падати, а не зуби розхитувати». Раніше вона, здається, ногами бильця ліжка не доставала, а зараз — ось! Коли б ще разів кілька отак упасти, то, чого доброго, вже в цьому ж році змогла б піти до школи. От голуб'ята, ластовенята або горобенята, поки сидять у гнізді, здаються такими слабенькими, маленькими, пір'ячко у них ріденьке, а як випаде котре з гнізда, то вже й не дуже добереш — молодий це птах чи старий…
Расуте встала, наїлася і, нічого нікому не сказавши, подалася шукати що-небудь високе, звідки могла б упасти і не забитися.
Того ж ранку і в ту ж саму годину, виспавшись, Януте, Джім з рушником через плече, Мікас Розбійник з перев'язаним, як у пірата оком. Майстер і Мікасова мама — всі стояли у сіннику, і кожен по-своєму пояснював те, що трапилося вночі.
Мікас змушений був зав'язати око тому, що вчора ввечері, випустивши з лука першу стрілу, задрав голову й дивився, де вона впаде. А стріла в цей час трах!.. Тільки на яку крапельку від ока. Ще добре, що Джім не встиг забити в стрілу вигостреного цвяха.