— Єво, мені здається, я здогадуюся, хто зачаклував Флері. Це міг зробити тільки феріґард!
— Але хіба феріґарди здатні заподіяти комусь шкоду? Ти ж казав, що чарівні захисники покликані допомагати тим, хто втрапив у халепу.
— Саме це й непокоїть мене! Флері володіє дуже сильними чарами, вона не дозволила б себе зачаклувати.
— Але… — спробувала заперечити Єва.
— Гадаю, їй навіть на думку не спадало, що їй можуть заподіяти зло. А це, найімовірніше, означає, що у міс Гартлесс у полоні ще один феріґард.
— А хіба феріґарда можна взяти в полон? — здивувалася дівчинка.
— Щось підказує мені, що все це робота міс Гартлесс. Вона якимось чином утримує феріґарда.
— Тоді треба якнайшвидше звільнити його, — кивнула Єва. — Але самі ми можемо не впоратися.
— Хто ж нам допоможе? Я, звісно, міг би покликати на допомогу інших феріґардів. Але що, коли це небезпечно й вони теж потраплять у пастку? Я не можу так ризикувати.
— А я, здається, придумала, — раптом радісно скрикнула Єва. — Я попрошу свого татка. Він працює в поліції і має пістолет!
— Він не повірить тобі, — похитав головою Ґолді. — Крім того, дорослим краще не знати про феріґардів. А то ж їм обов’язково захочеться використовувати наші чари, щоб стати заможними.
— Твоя правда. Мабуть, і з міс Гартлесс сталося те саме.
Єва задумалася. Раптом її обличчя осяяла усмішка.
— Є ще одна людина, яка змогла б нам допомогти. Наш сусід Тоні. Він дуже сміливий хлопчик, і він мій друг.
— Де він живе? — діловито спитало лисеня.
Єва підійшла до вікна й показала на сусідній будинок. Обернувшись, Ґолді вона вже не побачила.
Кімната Тоні була оповита темрявою. Лампа освітлювала тільки письмовий стіл. За столом сидів хлопчик і зосереджено збирав модель літачка. Раптом він прямо над вухом почув тоненький голосок:
— А цей клей, гадаєш, витримає?
Тоні навіть не підвів голови, і лише важко зітхнув:
— Джилсе, тобі давно час спати. Я ж просив тебе не блукати вночі будинком.
— Твоя молодша сестричка давно в ліжку. Вона завжди слухається брата. Ну, майже завжди, — промовив той самий голосок, тамуючи сміх.
— Покинь свої жарти! — невдоволено буркнув Тоні, озирнувся й побачив золотисте лисеня, яке пурхало перед ним.
У темряві яскраво світилися веселкові крильцята таємничої істоти.
— Тільки не лякайся! Я Євин друг, феріґард. Мене звати Ґолді.
— Я й не злякався, — запевнив феріґарда хлопчик. — Що ти тут робиш?
— Нам із Євою потрібна твоя допомога. Ходімо мерщій зі мною. Ми тобі все розповімо.
— Але вже пізно. Мама заборонила мені виходити вночі з дому.
Ґолді замислився на мить, а потім, хитро примружившись, спитав:
— А вилітати з дому вона тобі не забороняла?
— Ні, — відповів Тоні, геть спантеличений запитанням загадкового незнайомця. — Але як? Хіба це можливо?
— Для феріґарда майже все можливо. Тепер стань прямо й постав цю штуковину на стіл. — Ґолді показав на модель, усе ще затиснуту в руці Тоні.
Хлопчик слухняно поставив іграшку на стіл і випростався. Лисеня повільно облетіло навколо Тоні, ніби оглядаючи його з усіх боків. А потім раптом швидко-швидко закружляло. Хлопчик бачив лише лінії, які світилися й обплутували його з ніг до голови. Тоні відчув, ніби спускається в ліфті, а наступної миті він… зменшився.
Лисеня підлетіло до хлопчика.
— Ну що — готовий?
— До чого? — мовив Тоні, який ще не встиг прийти до тями.
— Сідай мені на спину — полетимо до Єви.
Хлопчик з осторогою наблизився до осяйних крил і обережно торкнувся м’якого хутра золотистого лисеняти.
— Хапайся міцніше, мені не буде боляче, — ніби зрозумівши сумніви Тоні, підбадьорив хлопчика Ґолді.
Тоні усміхнувся й заліз на чарівного захисника. Нові друзі знялися в повітря й хутко вилетіли з відчиненого вікна.
А за кілька хвилин Єва побачила, як до її вікна наближається золота зірочка.
Дівчинка ширше відчинила вікно, і в нього влетіли Ґолді й Тоні.
— Привіт! — радісно вигукнула Єва.
— Привіт, а ось і ми! — приземлився Ґолді на стіл. — Зволікати більше не можна! Ти готова до пригод? Сідай хутчіше мені на спину.
— Але…
— Ой, мало не забув! Тебе ж треба зменшити, — зніяковів Ґолді. — Тоні, тобі поки що доведеться злізти.
Хлопчик сплигнув зі спини феріґарда, і той закружляв навколо Єви. Дівчинка враз зменшилася, навіть не встигнувши здивуватися тому, що відбувається з нею. Лисеня посадило на спину спочатку Єву, потім Тоні і злетіло до стелі.