— Але ж це ненадовго, просто щоб Крістал не плакала. Вона завжди просила мене зробити для неї гарні іграшки, щоб їй не було так самотньо. Маленька…
— Чому ти називаєш її маленькою? Міс Крістал уже давно доросла. Ти зробив для неї сотні скляних скульптур, а вона продає їх, щоб прославитися і стати заможною.
— Це неправда! Я вам не вірю. Моя Крістал добра дівчинка. Вона навіть зробила для мене цей будиночок, як у місті феріґардів, щоб я міг відновлювати сили.
— Будиночок? Так це ж просто скляна куля. А сам ти в полоні в неї. Ти старієш і невдовзі загинеш, якщо залишишся тут. Подивися на себе: твої крила зовсім потьмяніли.
— Це неправда, такого не може бути, — правив своє пес.
Друзі опинилися в глухому куті: вони не знали, що робити і як врятувати Флері та інших тварин.
— Якщо міс Гартлесс застане нас тут, буде біда, — спохопився Тоні. — Треба швидше тікати звідси. А вдома подумаємо, як діяти далі.
Покинувши пса самого, друзі майнули до сходів.
Діти повернулися до кімнати, заставленої ящиками, через яку вони потрапили в будинок.
— Ґолді, неси нас хутчіше звідси, — злякано попросив Тоні.
Лисеня слухняно закружляло навколо дітей. Вони, як і минулого разу, вмить зменшилися. Тоні спритно виліз на спину феріґарда і простягнув Єві руку. Проте дівчинка не встигла схопитися за неї. Із-за ящика вигулькнула міс Гартлесс. Вона схопила дівчинку, як маленьку лялечку, і вже потягнулася, щоб дістати й Ґолді. Але феріґард стрілою вилетів у вікно.
— Бридкі дітлахи, хотіли вкрасти в мене Флаффі! Ну ж бо подивімося, хто тут у нас.
Міс Крістал рушила до майстерні. Так вона називала велику кімнату, у яку складала все, що хотіла перетворити на статуї.
Розділ 5. План порятунку
А тим часом Ґолді відніс Тоні додому.
Розвиднялося. Усю дорогу друзі мовчали. Вони були так приголомшені, що не могли вимовити ані слова. Опинившись у кімнаті Тоні, Ґолді відразу повернув хлопчикові його справжній розмір.
— Що ж нам тепер робити? Вона ж перетворить Єву на скляну дівчинку! — хвилювався Тоні. — Скажи, Ґолді, чи є ще на світі феріґарди, крім тебе й Флаффі?
— Так. Нас багато, — відповів малюк.
— Може, звернемося до них по допомогу?
— Вони можуть відібрати у Гартлесс Єву та інших тварин. Але я не впевнений, що хтось, крім цього Флаффі, зможе розчаклувати їх. До того ж феріґарди добрі, вони не стануть шкодити міс Крістал, — похитало головою лисеня.
— Але тоді вона продовжить множити зло, — скрикнув хлопчик.
— Так, вона — небезпечний супротивник. Гадаю, нам знадобиться допомога і людей, і феріґардів!
На мордочці Ґолді сяйнула усмішка.
— Ти щось придумав?
— Аякже! Нападемо відразу з двох боків, — загадково мовило лисеня й розчинилося в повітрі.
Здивований Тоні завмер посеред кімнати. Раптом щось наче луснуло, і Ґолді знову з’явився перед хлопчиком.
— Мало не забув! Рано-вранці ти повинен сходити до Євиного тата й покликати його на допомогу.
— Але що я йому скажу? — не зрозумів Тоні.
— Скажи правду, ну, майже всю… Коли ми покидали Євину кімнату, дівчинка залишила батькам записку. У ній вона попередила, що ви пішли до міс Крістал.
— Невже я повинен розповісти їм про феріґардів? — здивувався хлопчик.
— Не обов’язково. Просто скажи: міс Гартлесс на виставці помітила, що Єві сподобалися її скульптури, і запросила дівчинку до себе в гості. Єва побоялася йти сама й узяла тебе із собою.
— Але…
— Жодних «але»! Вигадай будь-що. Головне — привести Євиного тата до будинку Крістал. А я покличу феріґардів на допомогу.
— Ти хочеш викрасти Флаффі?
— Ще не знаю. Але о дванадцятій ви повинні бути в міс Крістал.
Ґолді знову зник. Тоні рішуче попрямував у ванну, щоб умитися холодною водою й зібратися з думками.
Коли рано-вранці мама покликала Єву снідати, з кімнати дівчинки долинув лише жалібний гавкіт Лонні. Мама занепокоїлася, що дочка проспить у школу, і увійшла до неї. Але ліжко Єви було застелене.
— Єва зникла! — вигукнула жінка.
На її голос прибіг Євин тато. Окинувши кімнату поглядом, він одразу помітив записку, що лежала на столі:
Любі мої мамо й татко, не хвилюйтеся, будь ласка. Міс Крістал Гартлесс запросила мене в гості подивитися на її чудові скульптури. Я покликала із собою Тоні. Сподіваюся, ми повернемося не надто пізно.
Єва
— Справді, не хвилюйся, вона, напевно, у міс Гартлесс, — намагався заспокоїти дружину містер Джонс.
Раптом у двері подзвонили. Євина мама кинулася відчиняти. На порозі стояв схвильований Тоні.