Флаффі змахнув над ним лапами, але нічого не змінилося.
— Що ж його робити? — у розпачі скрикнув він. — Нічого не виходить!
Діти розгублено дивилися на феріґарда, не знаючи, як йому допомогти. Ґолді підлетів до друга.
— Може, ти просто боїшся? — тихо спитало лисеня.
— Я так винен, — скрикнув Флаффі зі сльозами, — і навіть не можу виправити своїх помилок.
Раптом небо над Страшним парком спалахнуло яскравим світлом. Золоті іскри розсипалися довкола, огорнувши землю й дерева осяйним покровом. Кожна гілочка, кожен листочок затремтіли і з гучним виляском скинули із себе скляні кайдани. Кришталевим піском обсипалися вони на траву, яка знову зазеленіла на галявинах.
Друзі завмерли, мов громом прибиті, чекаючи, що ж буде далі. Повітря знову здригнулося, і перед ними з’явився сніжно-білий кіт. Він обійняв Флаффі і, показавши лапою на парк, котрий ожив, сказав:
— Дива слід творити з чистим серцем. Ти мав пробачити себе, адже всі іноді припускаються помилок. І тоді уміння феріґардів чаклувати повернеться до тебе.
Флаффі кивнув:
— Здається, я зрозумів, Учителю. І ладен спробувати ще раз.
Пес розчинився в повітрі.
— Куди ж він подівся? — розгубився Тоні.
— Напевно, полетів до музею, — здогадався Ґолді. — Рушаймо і ми туди.
Феріґарди зменшили дітей і посадили їх собі на спини. Стрімкий політ над містом невдовзі закінчився — адже всім якнайшвидше кортіло подивитися, чи зможе Флаффі розчаклувати тварин.
Пес уже був у залі, коли друзі влетіли туди. Відвідувачі ходили повз скульптури, не помічаючи чарівних захисників.
Флаффі вирішив почати з найголовнішого — повернути колишній вигляд Флері. Пес ніжно провів лапами по крильцях фіолетової кішечки. Золоті іскри обсипали Флері, і за мить пухнаста красуня обтрушувала з хутра кришталевий пісок.
— Ох, як же добре знову опинитися на свободі, — вигинаючи спинку, промуркотіла Флері. — Дякую тобі, Флаффі.
— Вибач мені, Флері, — опустив очі долу пес.
— Забудь! Я вільна й зовсім на тебе не ображаюся. — Діловито роззирнувшись, кішечка запропонувала: — Може, звільнимо, нарешті, інших тваринок?
Флаффі запитально подивився на Вчителя.
— А як же люди? Вони ж усе побачать…
— Іноді корисно стати свідком справжнього дива, — лукаво усміхнувся сніжно-білий кіт.
Феріґарди злетіли і, опинившись на середині зали, разом змахнули лапами. Золоті іскри спалахнули на мить, і вражені відвідувачі галереї побачили, як скляні скульптури перетворюються на живих звіряток. Кролики й мишки кинулися врозтіч, птахи й бабки вилетіли у вікна. А вздовж стін зеленіли лози з кетягами стиглого винограду.
Ніколи ще в маленькому місті, де жила Єва, не траплялося чогось такого неймовірно фантастичного. Журналісти гарячково квапилися поділитися сенсацією: у галереї мистецтв відбулося щось незрозуміле, скляні скульптури міс Крістал Гартлесс раптом ожили!
А найголовніше — усе сталося серед білого дня. Коли відвідувачі милувалися прекрасними творами мистецтва, ті раптово почали розбігатися! Жителі міста теж розбіглися, бо дуже злякалися. Ще б пак: величезний ведмідь ожив разом із іншими тваринами і, грізно рикаючи, бродив галереєю. Довелося терміново викликати працівників зоопарку, щоб ті приспали його й забрали із собою.
Наступного дня Тоні та Єва вголос по черзі читали газети й дивувалися карколомним вигадкам журналістів. Ще б пак — адже вони знали про ці дива набагато більше за них!
Розділ 9. Любов творить дива
У галереї панував хаос. Відвідувачі розбіглися слідом за експонатами, залу зачинили. Феріґадри й діти також покинули виставку, усе ще сидячи верхи на чарівних тваринах.
Флаффі раптом кудись заквапився.
— Учителю, мені залишилося зробити ще одну важливу справу. Ви допоможете мені? — з надією спитав пес.
— Звісно. Я радий, що ти не забув про неї, — усміхнувся кіт.
І феріґарди полетіли до Страшного парку, який більше не був страшний.
Пес першим залетів у вежу, інші пішли за ним. У круглій залі самотньо стояла остання скляна скульптура.
Вірний феріґард хутко повернув міс Крістал її колишній вигляд. Жінка злякано озирнулася. Помітивши пса, вона раптом кинулася до нього.
Діти хотіли було захищати феріґарда, але Учитель зупинив їх. Адже міс Крістал не мала наміру нападати на свого чарівного захисника, вона обійняла його й розплакалася.
— Пробач мені, Флаффі. Я так винна перед тобою. Я зрадила твою любов, помінявши диво на славу і гроші. Я б усе віддала, щоб якось залагодити все те, що я накоїла.