Дванадцять п’ятдесят, яка смішна сума! І такий бунт через це!
— Не спішіть, — сказав Рат, — я отримаю гроші. Я піду сьогодні в банк.
— Ви знущаєтеся з мене?
— У мене й в думках такого не було.
— Тоді ви, мабуть, не читаєте газет. У будь-якому разі ви не отримаєте сьогодні свої гроші з банку. Сподіваюся, у вас є інше джерело грошей, — він подивився на Рата. — Мені байдуже, як ви їх отримаєте. Головне, щоб ви це зробили!
Коли чоловік спускався сходами, Рат подивився на випуск «Фоссіше», який усе ще лежав у кишені його пальта. Він купив газету лише через статтю про Ґольдштайна, яку він ткнув у ніс Торнову, більше нічого там його не цікавило.
Але тепер на першій шпальті він помітив іншу новину із заголовком:
Криза німецьких банків
Рат проглянув статтю і продовжив гортати газету. Дурний домоправитель мав рацію! Сьогодні отримати гроші з банку буде неможливо.
На вихідних у роботі «Данатбанку» почалися перебої, і він більше не міг видавати готівку своїм клієнтам. А це було об’єднання Дармштадтського банку та Національного банку Німеччини, двох банків з бездоганною репутацією. Рат мав свій рахунок у поштовому відділенні, але в інших банках справи теж виглядали не надто райдужними. Під натиском клієнтів, які боялися за свої депозити та хотіли забрати гроші, більшість банків закрили свої каси, що, звісно, тільки посилило паніку серед їхніх клієнтів. Рат відчув, як у ньому також зростає страх за ті кілька тисяч марок, які він зберігав на чорний день. Наче мало йому клопоту!
У будь-якому разі «Данатбанк» постраждав так сильно, що уряд Рейху взяв на себе гарантії виплат за всіма вкладами.
«Усі інші великі німецькі банки, — писала стара “Тітка Фосс”, — чітко заявили під час обговорення проблеми з урядом Рейху, що в них немає потреби приймати будь-які гарантії Рейху чи подібні заходи, що вони повністю ліквідні та здатні задовольнити всі зобов’язання, які на себе взяли».
Тим не менш наступні дні були оголошені у банках вихідними, під час яких усі каси мали бути зачиненими. «Ах ви, самозакохані мудаки», — подумав Рат, його раніше не дуже цікавив банківський бізнес, який він ніколи не розумів. Так само мало він розумів і всю цю кляту економічну кризу, яка зараз, очевидно, також затягує у свій вир банки. Майже два роки тому на Нью-Йоркській фондовій біржі впала купа акцій. Деякі спекулянти вистрибнули з хмарочосів, яких у Нью-Йорку було вдосталь. Але для нього завжди залишалося загадкою, чому постраждали й інші люди, які не мали жодного відношення до фондової біржі, хороші німецькі компанії, навіть німецькі державні службовці, такі, як він сам, яким урізали зарплату.
Економічний оглядач «Фоссіше», очевидно, теж цього не розумів. Він назвав свою редакційну статтю «Чого нам не вистачає»:
«Що трапилося? Сьогодні заводи, на яких тримається вся економічна сила Німеччини, були такі самі, якими вони були вчора, якими вони були чотири тижні тому. Німецька земля дозволяє врожаю дозрівати щороку, навіть в цей рік він був кращим, ніж у багато попередніх років. Наші скарби у вигляді вугілля та заліза дрімають під землею. У всьому цьому Німеччина не стала біднішою. Звідки ж ця криза? Не вистачає палива, щоб привести в рух механізм німецької економіки, який є таким же потужним, як і раніше. Не вистачає грошей».
«Так і є, — подумав Рат, — грошей не вистачає». Чи не завжди їх бракує занадто багатьом людям?
«Катастрофа вже тут, — писав далі журналіст, — було б не по-чоловічому, якби хтось хотів заплющити очі на надзвичайну серйозність нашого часу. Крах провідного німецького банку не має прецеденту в економічній історії Німеччини.
Те, що ми зараз спостерігаємо, — це не інфляція, а повна її протилежність».
Рат не зовсім зрозумів, добра це новина чи погана. Спочатку це звучало гарно: принаймні немає ніякої інфляції! Однак це не змінювало того факту, що грошей явно не вистачало.
«Що за божевільний світ», — подумав він. Іноді справді можна було зрозуміти таких людей, як Алекс. Йому згадалися ті слова, які вона сказала на сходах.
Коли він повернувся до спальні, Кірі з цікавістю чекала на нього. Шарлі все ще міцно спала.
— У вас, собак, все виходить просто, — сказав він, погладжуючи тварину по голові. — І не тільки в тому, що стосується кохання, розумієш мене?