Потім він сів на ліжко біля Шарлі. Вона на мить відкрила очі й пригорнулася до нього, схопивши його руку і тримаючи її.
— Я так нічого тобі й не відповіла, Гереоне, — пробурмотіла вона, радше уві сні, ніж наяву, — зовсім нічого!
А потім її очі знову заплющилися. Рат натягнув ковдру їй на плечі й поцілував у щоку.
— Мені дуже шкода, — сказав він, не впевнений, чи вона все ще чує його, але це полегшило визнання помилки. — Я, ідіот, мав би тобі повірити, тоді нічого б цього не сталося.
Він сів на стілець біля її ліжка і поклав «Вальтер» собі на коліна. Він дивився на Шарлі, як вона міцно спала серед білого дня. Більше ніколи нікому не вдасться відібрати її у нього, більше ніколи!
Коли під’їхали поліцейські машини, вже сутеніло. Газгольдер утворив величезний силует на тлі вечірнього неба, яке світилося на заході сонця. Після обіду йшов дощ, тому тротуар був ще блискучим, темним і мокрим. У списку його арештів було багато людей та адрес у всіх куточках міста, але Рат все одно вирішив бути присутнім під час арешту у Шенеберзі. Як і Геннат. Бьом поїхав до Вестенду{114}, що ще більше полегшило Рату вибір на користь Шенеберга.
Водночас поліцейські загони були розгорнуті у сімнадцяти різних точках міста. Операція мала початися рівно о восьмій. Учасники угруповання не повинні були отримати можливість попередити один одного.
По всьому місту, за сімнадцятьма адресами, цієї години розвіється ілюзія, що поліцейські стоять над законом.
Рат рідко відчував повільний плин часу настільки болісно, як за останні кілька днів.
Навіть після звільнення Шарлі це одразу не змінилося. Він тримався на відстані від Себастьяна Торнова, наскільки міг, але, звичайно, вони стикалися один з одним на роботі. Тепер усі старанно працювали над тим, щоб ланцюжок доказів для судового процесу проти Ґольдштайна був якомога міцнішим.
Усі, крім Генната, Бьома та Грабовські.
Рат був єдиним, хто знав про це, всім іншим здавалося, що ці троє також розслідують справу Ґольдштайна. Ніхто й не підозрював, що насправді вони проводили допити в таємній кімнаті. І тим більше ніхто не знав про те, що Гельмут Грабовські сидів у кріслі бідолашного грішника, і двоє старих слідчих з відділу вбивств пускали його через віджим.
Будді та Бульдогу знадобилося три дні, щоб розколоти цей міцний горішок. Тоді Грабовські їх виказав. Сімнадцять імен. І достатньо іншої інформації, щоб виправдати сьогоднішні арешти.
Вони вже стояли біля підніжжя сходів: Геннат, Рат і командир загону зі своїми людьми. Вони взяли з собою дюжину поліцейських в уніформі. Чоловіки якомога тихіше піднімалися дерев’яними східцями, які раз у раз втомлено поскрипували, ніби протестуючи проти незвичної напруги.
Рат і старший інспектор Бьом приблизно в один і той самий час дізналися, що помічник інспектора Гельмут Грабовські, мабуть, є «кротом», який зливає інформацію із «замку». Бьом, який все ще був роздратований тим, що внутрішні подробиці полювання на Ґольдштайна опинилися у пресі в перший же день, поступово зміг звузити коло підозрюваних. Тільки семеро людей знали, як виглядає Авраам Ґольдштайн: Гереон Рат і троє його людей, віцепрезидент поліції доктор Бернгард Вайс, начальник патрульної поліції Шольц і службовець, який отримав і переслав телекс з Америки. Спочатку Бьом зосередився на Раті та його людях, яких він, очевидно, вважав здатними на будь-яку необережність, він навіть міг приписати Вайсу чи Шольцу такий цілеспрямований та, ймовірно, політично вмотивований вчинок, але точно не телеграфістці, цій безневинній на вигляд жінці, якій було близько двадцяти п’яти років. Але зрештою залишилася вона одна, і після марафону допитів вона таки зізналася, що розповіла про Ґольдштайна та його швидкий приїзд одному колезі в їдальні. І цим колегою був помічник інспектора Гельмут Грабовські.
Той самий помічник інспектора, якого чітко впізнав черговий на вході до видавничого дому Шерля, коли Рат показав йому фотографію Грабовські, розпитуючи про те, хто залишив таємничі конверти в поштовій скриньці Штефана Фінка.
Спочатку Грабовські наполягав на тому, що він діяв самостійно, але коли Геннат потроху повідомляв йому ті заяви, які вже зробив Ланке-молодший, він нарешті здався. Грегор Ланке, якого Рат ледь не зварив в окропі тиждень тому, здавалося, був лише маленьким гвинтиком у цьому механізмі.
І не варто забувати про імена, які змогла додати Шарлі. За останні кілька днів вона передивилася сотні портретів з поліцейських досьє і впізнала кількох з них.
Для цього Геннат запросив її не до штабу, а на конспіративну квартиру. Співучасницею операції була Трудхен Штайнер, вірна секретарка Генната, до якої Шарлі переїхала з міркувань безпеки. Поки Шеера і Торнова ще не посадили за ґрати.