Картина, яку можна було скласти з усіх цих заяв, виявилася жахливою. «Біла рука» — таємна організація розчарованих поліцейських, які втомилися від того, що судова система випускає на волю злочинців, хоча вони так важко працювали, щоб посадити їх за ґрати. Поліцейські, які вирішили, крім своєї справжньої роботи, також виконувати ролі судді та ката в одній особі та ліквідувати найгірших злочинців берлінського злочинного світу.
Поліцейські, яких зараз збиралися затримати.
Коли вони дісталися наверх, на горищі стало майже зовсім темно. На сходовій клітці ніхто не вмикав жодного ліхтаря, тим часом надворі сутеніло. З великими труднощами Рат зміг прочитати табличку на дверях: С. Торнов. Лише тиждень тому за цими дверима Гереон Рат думав, що знайшов нового друга. Все може змінитися так швидко.
Геннат більше не піднімався сходами, тож Рат мав дати керівнику штурмового загону знак, що можна починати. Той дав сигнал своїм людям, і вони почали операцію, мов це був ідеально відрепетируваний балет. Перший вибив ногою двері, другий повернувся до дверей зі зброєю в руках, готовою до перестрілки, троє чоловіків увійшли до квартири, а Рат залишився на сходах з «Вальтером» напоготові, хоча він і не думав, що Торнов планував заманити їх у якусь пастку у темній квартирі чи сховатись там, а потім стріляти в них, щоб прорватися на волю.
Так і було. Через хвилину з квартири вийшов керівник операції і похитав головою.
— Нікого немає вдома, — сказав він.
Рат обвів поглядом квартиру. Це не було схоже на втечу. Його погляд впав крізь вікно на газгольдер у кінці Лойтенерштрасе.
Він вийшов з квартири, а трохи розчаровані поліцейські, як це завжди буває після невдалої операції, почали спускатися вниз.
Унизу сходів на нього чекав Геннат.
Рат знизав плечима.
— Немає вдома, — сказав він. — Але б’юся об заклад, що знаю, де його знайти.
«Чи Торнов усе ж таки щось помітив?» — запитав себе Рат, коли вони повернулися на дорогу й наближалися до території заправної станції. Але цього не могло бути, нікому не було відомо навіть про те, що Гельмут Грабовські та Грегор Ланке були арештовані, не кажучи вже про те, що їх допитували.
Та й самих арештів ніхто не помітив. Рат зіштовхнувся з Грегором Ланке у їдальні і вдав, що має важливу зустріч особистого характеру, щоб заманити чоловіка до Шенеберга. Помічник інспектора був вражений, коли директор Геннат і старший інспектор Бьом чекали на нього в парафіяльному офісі церкви Святого Норберта. У присутності Будди, оговтавшись від початкового шоку, Ланке, здавалося, відчув справжнє полегшення й без вагань позбувся всього баласту.
Тим часом Грабовські був підлеглим Бьома, тому старший інспектор міг просто викликати його до себе в кабінет, і чоловік нічого не запідозрив. Помічник інспектора з відділу вбивств явно був міцнішим горішком, але наполегливість Генната та контраргументи у вигляді свідчень Ланке та імен, які Шарлі змогла ідентифікувати, нарешті зламали і його.
Руді Шеер був таким собі фінансистом, який забезпечував необхідні кошти для певних операцій. Очевидно, або принаймні так підозрював Грабовські, Шеер все ще займався контрабандою зброї, але йому було важко це довести. Головною зачіпкою у них був один нелегальний торговець зброєю на Гренадерштрасе. Ґольдштайн підтвердив, що саме там купив свій «Ремінгтон». «Біла рука» надіслала йому адресу через Маріон, яка на той час ще виконувала вказівки Ланке. Здавалося, що Ґольдштайн ставав важливим свідком у цьому розслідуванні.
Але це була трохи інша історія.
Навіть якщо Шеер приносив їм гроші, ініціатором усієї групи став Себастьян Торнов, хоча він був досить молодим. Двоє злочинців, про яких він розповів Рату, які нібито загинули у перестрілці банд, ті двоє, які зруйнували життя його сестри, вони стали його першими жертвами. І Себастьян Торнов, мабуть, упізнав однодумця в Руді Шеері, з яким, ймовірно, познайомився під час навчання. Відтоді вони почали збирати довкола себе більше людей, які думали схожим чином. Торнов також хотів перевірити Ґрефа, коли запитав у нього, чи хороший поліцейський має право вбивати.
На думку Торнова, хороший поліцейський мав вміти вбивати. Однак Йохен Кушке, який взяв цей принцип надто близько до серця, мусив померти, бо діяв надто необачно й ставав все більшою небезпекою для його організації. На таємній нічній зустрічі вони разом вирішили, що його потрібно вбити, принаймні так сказав Грабовські. Врешті-решт Торнов особисто взявся за це завдання, тому що Кушке довіряв йому, своєму наставнику та колишньому босу, найбільше.