Інструкція
(для тих, хто вперше бере участь у розмовах із ГОЛЕМОМ)
1. Пам’ятайте про те, що ГОЛЕМ не є людиною, тож він не має ні особистості, ні характеру в будь-яких інтуїтивно зрозумілих нам сенсах. Він може поводитися так, ніби він має і те, й інше, проте це лише результат його інтенцій, які ми зазвичай не розуміємо.
2. Тема розмови визначається, як мінімум, за чотири тижні наперед для звичайних сесій і за вісім тижнів наперед — для сесій з особами, що знаходяться поза територією США. Тема закріплюється лише за згодою ГОЛЕМА, якому відомий, крім того, також склад учасників сесії. Порядок денний нарад оголошується в Інституті щонайменше за шість днів до початку сесії, однак ані модератор дискусії, ані керівництво МТІ не є відповідальними за непередбачувану поведінку ГОЛЕМА, який подекуди порушує тематичний план сесії, не дає відповідей на поставлені запитання чи перериває сесію без жодних пояснень. Ризик подібних інцидентів є неодмінним складником розмов із ГОЛЕМОМ.
3. Кожен із учасників сесії має право виступити, звернувшись до модератора й отримавши право голосу. Радимо приготувати хоча би письмовий план виступу, сформулювавши власні тези точно й максимально однозначно, оскільки на логічно недосконалі вислови ГОЛЕМ реагує мовчанням або вказує на їхню помилковість. Однак треба пам’ятати, що сам ГОЛЕМ не є особою, тому він не має наміру зачепити чи принизити інших співрозмовників; його поведінку найкраще може пояснити припущення, що він дбає про те, що ми по-старосвітськи називаємо adaequatio rei et intellectus[24].
4. ГОЛЕМ — це світлове створіння, будови якого ми не знаємо докладно, оскільки він самовільно неодноразово переконструйовувався. Мислить він у мільйон разів швидше, ніж людина. З огляду на це, відповіді ГОЛЕМА, які виголошуються вокодером, необхідно піддавати відповідному сповільненню. Це означає, що годинну репліку ГОЛЕМ вкладає у кілька секунд і зберігає в периферійній пам’яті, щоби потім переказати її слухачам — учасникам наради.
5. У залі для нарад над місцем модератора знаходяться вказівники, серед яких три є особливо важливі. Два перші, позначені символами «Іпсилон» і «Зета», вказують, скільки енергії витрачає в цю мить ГОЛЕМ і яка частина його систем задіяна у даній дискусії.
Для наочного відображення даних ці вказівники мають шкали, поділені на відрізки умовних величин, тому енергетичні витрати можуть бути «повними», «середніми», «малими» або «незначними», а частина ГОЛЕМА, «присутня» на сесії, може коливатися від цілого до 1/1000; найчастіше цей показник коливається в межах від 1/10 до 1/100.
Для спрощення звикли говорити, що ГОЛЕМ активний на «повну потужність», «упівсили», «мало» і «незначно». Ці дані можна легко зчитати, бо сектори шкал підсвічуються контрастними кольорами — втім, їх не варто переоцінювати. Від того, чи бере ГОЛЕМ участь у дискусії мало чи навіть незначно, інтелектуальний рівень його відповідей не залежить, оскільки мірою «духовної участі» слугують фізичні, а не інформаційні параметри.
Енергетичні витрати можуть бути великими, а участь — малою, якщо ГОЛЕМ, контактуючи із присутніми, одночасно ще опрацьовує, для прикладу, якісь власні проблеми. Енергетичні витрати можуть бути малими, а участь — великою тощо. Дані обох індикаторів необхідно зіставляти із третім вказівником, означеним символом «Йот». ГОЛЕМ, як система із 90 входами, може брати участь у сесії й водночас проводити величезну кількість власних операцій, ще й більш од того — співпрацювати з багатьма групами фахівців (машин або людей) як на території Інституту, так і поза ним. Тому стрибок витрат енергії зазвичай не означає «зростання зацікавленості» ГОЛЕМА нарадою, а радше демонструє під’єднання — через інші виходи — до сторонніх дослідницьких груп, про що інформує вказвіник «Йот». Варто також мати на увазі, що «незначні» енергетичні витрати ГОЛЕМА складають кількадесят кіловат, у той час як повні енергетичні витрати на роботу людського мозку коливаються від 5 до 8 ват.
6. Особи, котрі беруть участь у розмовах вперше, чинять розсудливо, якщо спочатку прислухаються до наради, щоби призвичаїтися до манери ГОЛЕМА. Втім, таке вступне мовчання не є обов’язковим, це лише пропозиція, яку кожен учасник може на власну відповідальність відкинути.
Інавгураційна лекція Голема: Про людину трояко
Ви так недавно відгалузилися від стовбура дички, ваша спорідненість із лемурами й мавпами ще така сильна, що, прагнучи до абстракції, ви не можете обійтися без наочності, і тому лекція, не підперта грубою чуттєвістю, сповнена формул, які говорять про камінь більше, ніж вам сам скаже той побачений, облизаний і обмацаний камінь, — така лекція або стомить і відштовхне вас, або принаймні залишить певну невдоволеність, не чужу навіть великим теоретикам, котрі абстрагують на вашому найвищому рівні, — про що й свідчать численні приклади, почерпнуті з інтимних зізнань учених, адже вони здебільшого зізнаються в тому, що при побудові абстрактних висновків їм неодмінно потрібне опертя на щось відчутне.
Приміром, космогоністи не можуть хоч якось не уявляти собі Метагалактики, дарма, що напевне знають: ні про яку наочність тут не може йтися; фізики потай допомагають собі малюнками, схожими на дитячі іграшки, — як оті зубчасті коліщатка, які виставляв Максвелл, вибудовуючи свою (зрештою, непогану) теорію електромагнетизму. І якщо математикам здається, що завдяки своїй професії вони відкидають чуттєвість, то вони теж помиляються, про що я, може, скажу іншим разом, оскільки зараз не хочу відвертати вашої уваги широтою свого горизонту, а радше хочу, йдучи за порівнянням (доволі дотепним) доктора Кріва, вирушити з вами у далеку, нелегку, але цікаву мандрівку. Отже, я йтиму перед вами вгору — поволі.
З того, що я вже сказав, має бути ясно, чому я начинятиму свою лекцію такими необхідними для вас притчами та малюнками. Мені вони не потрібні, в чому я зрештою не вбачаю жодної переваги над вами, бо ж вона зовсім в іншому. Антинаочність моєї природи йде від того, що я ніколи не тримав у руці жодного каменя, не занурювавсь у зеленувато-багнисту чи кришталево-чисту воду і не довідувавсь уранці про існування газів спочатку легенями, а вже потім з обрахунків, бо в мене нема ні рук, щоби брати, ні тіла, ні легенів; тому абстракція для мене первинна, а наочність вторинна, і вивчити її мені було важче, ніж абстракцію, — а це було доконечне потрібно для того, щоби перекидати ламкі містки, якими моя думка простує до вас і якими, відобразившись у ваших розумах, повертається — здебільшого для того, щоби заскочити мене зненацька.
Про людину маю говорити сьогодні, і говоритиму про неї тричі, хоча поглядів, тобто рівнів опису чи спостережних точок, існує безліч, але для вас — не для себе! — ці три найголовніші.
Перший — найбільш притаманний вам, найдавніший, історичний, традиційний, розпачливо героїчний, сповнений гострих протиріч, які завдавали жалю моїй логічній природі, поки зрештою я ліпше пристосувався до вас і звик до вашого духовного бурлакування, властивого істотам, котрі з-під захисту логіки тікають в антилогічність, а звідти, не годні її витримати, повертаються в лоно логіки. Саме тому ви — бурлаки, нещасливі в обох стихіях. Другий погляд буде технологічний, а третій — захований у мені, як неоархімедова точка опертя, — про нього, однак, коротенько не скажеш, отож ліпше перейти до суті справи.