Усвідомлення жіночої доброчесності як обов’язку не зникало тисячоліттями, передавалося з покоління в покоління. Обидві статі засвоїли, що невинність – це основна необхідна властивість, притаманна кожній дівчині, жінці, дружині та матері. Такий підхід особливо виявляв себе в ієрархічних спільнотах, де вийти заміж за полігамного чоловіка означало для жінки «піднятися» на певний щабель. У такого штибу громадах доньок напучували утримуватися від сексуальних стосунків, не забувати про послух. Од поведінки дівчат залежав їхній майбутній статус, тобто шанс знайти достойного потенційного чоловіка. Що більше контролю над засобами до існування мали жінки, а йдеться про матрилінійне суспільство, в якому походження успадковувалося за материнською лінією, то менш смиренними їх виховували28.
Щоб приховати дружину від погляду інших чоловіків, жінка мала бути замкнена. У громадських місцях повністю закритий одяг часто представлявся як уявний щит цнотливості. Попри всю передбачливість, як чоловік може бути впевнений у порядності власної дружини? Мені довелося читати лекції в Конго винятково для чоловічої аудиторії. Минуло кілька тижнів, і один студент поставив мені запитання приватного характеру: як мій власний чоловік ставиться до того, що я цілісінький день проводжу в товаристві самих чоловіків? Адже сам він не насмілюється дружину без супроводу і на ринок відпустити. В Африці кажуть, що «навіть самому Богові бракує кмітливості, щоб “застукати” закохану жінку». Той, хто поділяє цю думку, відчуває реальний страх. Виникла дискусія, сповнена сміхом, що приховував певний стрес.
Поняття «смиренність, покора» часто перекладають як «одежа» для своєрідного маскування тіла. Одягання та інші обмежувальні правила ніколи не служили гарантією «водонепроникності» у випадку з жіночою добропорядністю, як і, зрештою, чоловічою. Ім’я батька залишалося таємницею матері. Людство віками мусило жити з цим фактором непевності. Аж у другій половині минулого століття аналіз ДНК сприяв більшій прозорості.
Психологи навздогін уявленням наших предків так само вважали, що статеві органи, будучи на видноті, викликають захоплення. Фалос, чоловічий статевий орган у стані ерекції, у багатьох культурах вважали зброєю супроти життєвої загрози29. Проте цю зухвалість аж ніяк не можна було назвати ексгібіціонізмом. Позаяк ексгібіціоніст оголює пеніс на людях лише заради власного збудження. Натомість ідеться про уявний сприятливий ефект для всієї спільноти чи суспільства загалом. За часів грецької античності фалос статуї бога Пріапа був наділений магічною силою відлякувати ворогів. Римське божество удачі Фасцинуса зображали у вигляді персоніфікованого фалоса з метою запобігти всякій мерзоті30.
Різні джерела свідчать, що жіночі геніталії використовували також, іще навіть раніше, ніж чоловічі. Побутувала думка, що вони послаблюють негативні впливи, відганяють злі сили, втихомирюють стихійні лиха й привселюдно висміюють ворога.
Жіночі фігури з відкрито демонстрованими піхвами використовували як амулети в Стародавньому Єгипті, Греції, Римі, християнській Європі та багатьох інших куточках світу. Люди вірили, що оголені просто до неба, моря чи поля жіночі геніталії здатні упокорити негоду, втишити шторм, відвести блискавицю, випросити дощі та підвищити родючість землі31.
Пліній Старший (23(24)–79 рр.), який не був одружений і не мав дітей, вважав, що роздягнена жінка під час менструального циклу може викликати штормовий дощ, вітряну бурю, блискавку. Якщо жінка з розпущеним волоссям ходить полем, тоді гусениці, черв’яки та жуки одразу випадають із колосся. Ба більше, навіть безвідносно до цього періоду, вважав давньоримський письменник, оголена жінка спроможна заспокоїти морський шторм32.
У грецькій міфології є показовим приклад Баубо, літньої жінки, що на різних зображеннях постає з підкреслено оголеною піхвою на підборідді чи між ногами. У Північній Європі так само збереглися камінні фігури жінок з широко розтуленою піхвою. Фігурки, що називалися sheela-na-gig (шила-на-ґіґ), прикрашали середньовічні церкви, замки та міські мури, переважно в Ірландії та Великій Британії. Ці голі фігури завдяки гротескному зображенню піхви, імовірно, допомагали уникати зла й смерті33.
На думку деяких дослідників, геніталії та голизна становили також «один з найпотужніших засобів протидії злу» на індонезійському острові Ачея. На Каролінських островах у Мікронезії вирізьблені з дерева фігурки молодих жінок, які тримали руки на широко розкладених ногах із чітко маркованою піхвою у вигляді чорного трикутника, розміщували над парадними дверима власника будинку. Подібні образи, що їх називали дилукай (dilukái), покликані були оберігати селян од недуг і неврожаю, а також захищати їх від злих духів34. Жіночі фігури з видимою піхвою вважали символом плодючості та інструментом боротьби зі смертю й багатьма іншими небезпеками. Зовсім невипадково зображення статевих органів жінки, в яких містилася рятівна сила, чіпляли на ворота.