Серед римських воїнів користувався популярністю жест із сексуальним підтекстом як символ удачі: амулет «кулак і фалос», так званий mano fica латиною. Слово fica (fig) – вульгарна назва піхви. Великий палець, закладений між вказівним і середнім, mano fica, жест, що спонукає до сексу. Існує безліч амулетів од Середземномор’я до всіх інших частин світу. Спочатку, показуючи жест mano fica, захищалися від злого ока чи від нечистої сили. Жест кулака і фалоса та відповідні амулети мандрували з Середземномор’я в інші куточки світу.
Згаданий жест рятував передусім од нещирого ока та злих духів. Вважалося, що демони безстатеві, через те, ймовірно, пов’язували з цією ідеєю захисну силу вказаного жесту. Демонічні сили можна було відігнати такими от магічними способами, показуючи непристойні жести або об’єкти сили, що стосувалися сексу чи розмноження. На давньогрецьких вазах фалоси зображені з головою, прикрашеною захисним оком, як це робили люди з кораблями: очима потрібно знайти дорогу на невідомій території39.
Віру в магічну силу геніталій сповідували в найрізноманітніших місцях. На теренах Середземномор’я широко побутує вірування, що той, хто поклав руку (бажано праву) на оголене чи прикрите інтимне місце, прикликає щастя і відганяє біду. За словами французького скрипаля і диригента Яна-П’єра Валє, деякі музиканти перед виступом торкаються своїх статевих органів40. Цілком імовірно, що цей жест сидить у їхніх генах. Тим часом колишній президент Єгипту Мурсі, усунутий зі свого посту, несвідомо продемонстрував такий жест під час одного телевізійного інтерв’ю. Звісно, він не очікував, що цей неприхований знак сколихне чи не цілий світ і породить багато кпинів.
Чи викликають непристойні жести чи слова захисні сили або вони представляють сублімацію розчарованого сексуального бажання? На думку Зиґмунда Фройда, той, хто вживає непристойну лексику, на несвідомому рівні зацікавлений у статевому акті з об’єктом-жертвою41. Вельми сумнівно, що більшість сучасних любителів уживати слово fuck і відповідних адресатів убачає бодай якийсь зв’язок із міркуваннями Фройда. Цікаво лише, наскільки досконало розуміє людина найглибші порухи власної душі?
Над сьогоденним світом звисає довжелезна тінь минулого. Люди здебільшого підлаштовуються під неї, прагнуть відповідати очікуванням інших, тих, хто домінує. Мотузку навколо стегон Homo sapiens замінили скромні запаски з природних волокон, деревної кори чи тваринячої шкури. Хто тримав велику рогату худобу або овець, був забезпечений вовною та шкірою. Шмат полотна, зав’язаного навколо поперека, огортав його тепер, як спідниця. Цій зміні передував розвиток сільського господарства і вирощування льону з метою подальшого створення одягу. Винайдення прядки і ткацького верстата – віха великого технічного прогресу. Це не означає, звісно, що люди відразу зодяглися на всі випадки життя.
Мешканці тропіків, наприклад, ще до минулого століття одягалися лише з нагоди свята чи церемонії. Представники західного світу називали убогий одяг місцевих дикунським. Воднораз деякі антропологи висловлювали протилежні судження42. Жителі Нової Каледонії, як засвідчують джерела XIX століття, ніколи не дозволяли собі нецивілізовано справити потребу десь під стіною, якщо поблизу не було громадської вбиральні. Будь-який англієць міг би взяти з них приклад.
У всій Полінезії нагота раніше була в моді. Тасманійці та полінезійці іноді накидали собі на плечі кенгурову шкуру, але винятково з метою захистися від холоду або колючих кущів. Жінкам навіть на думку на спадало питання невинності… Часто траплялося так, що європейські мандрівники, зокрема місіонери, були схильні проштовхувати власні ідеї скромності представникам нижчих рас. Вони пов’язували цнотливість, власне, з наявними на тілі клаптиками одягу, що насправді виконували лише захисну функцію. Пов’язки та клапті деревної кори, що їх одягали на себе жителі островів Нової Каледонії та Малакули, мушлі, які вони носили, – усе це виконувало тільки роль захисту делікатних частин тіла43.
Звичайно, не все так просто. Люди потребують прикрас або захисту і бояться показувати неконтрольовану або недосконалу частину тіла – такі тривоги існують у різних комбінаціях. Підпорядкування загальновизнаній нормі визначає суспільну поведінку людей, незалежно від того, покриті їхні тіла здебільшого чи ні. Це стосується й нас – усе життя старанно закутаних.