Люди завжди боялися втратити свій статус. Перевірити це твердження неможливо, проте цілком до снаги уявити, що в певній спільноті сильний чоловік використовує свою силу, аби насадити правила іншим. Може, давні та примітивні форми прикривання тіла з’явилися тому, що чоловік побоювався стати об’єктом насмішок з боку інших чоловіків через недостатньо досконалий вид оцієї вельми значущої частини тіла. Або страхався стати об'єктом сміху через неконтрольовані рухи тіла, спровоковані присутністю жінок, яким зазвичай не вистачає фізичної або політичної влади, але які використовують свою сексуальну привабливість, щоб збентежити чоловіків. Без сумніву, цей страх набагато старший, ніж правила іудаїзму, християнства та ісламу.
Хоч і не існує письмових свідчень щодо стану справ за доісторичної доби, та в одному ми певні: відколи людина стала на дві ноги, вона по-новому оцінила себе та інших.
Думка про те, що інші обов’язково привабливіші, сильніші чи потужніші, ніж ви, чи то постійний тягар нібито невідповідності певним нормам породжує страх і сором. Ця особливість однаково характерна і для оголених, і для зодягнених. Дивитися – значить завжди порівнювати.
Сексуальною привабливістю чоловіків і жінок людина (тут і там гіпотетично) завдячує еволюції, як свідчать дослідження психологів-еволюціоністів.
Форми нашого тіла є багатим джерелом свідчень про тиск, що його спричинив сексуальний відбір. Вони видимі, вимірні та не дуже спотворені людською культурою, їх легко порівняти з іншими формами… Багато частин людського тіла, як, наприклад, пеніс, груди, сідниці, бороди, волосся на голові, пухкенькі губи, якраз формують критерії сексуальної селекції з боку партнерів. Ці критерії вельми розвинуті для нашого виду… Повсюдно у світі такі особливості сприймають як сексуальний сигнал, підкреслюють їх завдяки прикрасам і макіяжу. Цілком імовірно, що критерії частково слугували індикаторами здоров’я та привабливості. Відмінності між статями – очевидне свідчення статевого відбору. Той факт, що ми усвідомлюємо належність до певної статі, якраз і є результатом селекції18.
Учені-природознавці припускають, що завдяки прямоходінню чоловічий статевий орган опинився на видноті, ставши для жінок вирішальним критерієм відбору плідних партнерів. Тобто зацікавленість жіноцтва пенісом стимулювала вихід цієї частини тіла на новий еволюційний виток19. І, навпаки, відтоді чоловіки частіше звертали увагу на пишні жіночі сідниці та груди як на власне жіночу особливість, адже за нової ситуації геніталії жінки не так впадали в око. Цілком можливо, що наші прародичі пов’язували огрядність жінки з її плодючістю. Жінку як символ фертильності завжди зображали, акцентуючи саме на цих частинах тіла. У чотириногих самок груди звисають донизу. Натомість у жінок, що набули вертикального положення, груди опинилися на видному місці, відтак стали знаком сексуальної привабливості. Новий спосіб пересування сприяв тому, що жіночі груди перетворилися на видний об’єкт навіть у тих ситуаціях, коли жінка грудьми не годувала.
На думку психологів-еволюціоністів, існують певні механізми сексуального відбору, які сформувалися ще за доісторичної доби. Наприклад, бюст і сідниці або борода, пеніс і м’язи верхньої частини тулуба. Давня чоловіча пристрасть до грудей гідно витримала всі випробування часом.
Упродовж двох останніх століть учені наввипередки наголошували на тому, що чоловіче лібідо від природи переважає жіноче. За часів Дарвіна й кілька десятків років по тому фахівці твердили, буцімто жінка поводилася пасивніше, вона вичікувала моменту, коли йшлося про секс. Дослідники з корисливими намірами відхилилися від твердження Дарвіна про те, що «жінка шляхом історичної еволюції випробувала важелі могутнього впливу на чоловічі прикраси та поведінку». Однак їхні колеги, що займалися еволюційним ученням, без вагань погодилися з дарвінівською ідеєю щодо чоловічого суперництва. Щоправда, його революційна на той час ідея «жіночої переваги як рушійної сили після еволюційного процесу» зумовила стільки труднощів, що ціле століття вилежувалася під килимом. Зауваження про жіночий вибір перемістили на задній план, натомість твердження про пасивну і манірну жіночку в наступні сто років перетворилося на догму.