Водки робочим млина – 7 крб. (Приєднуйся, хлопці. А робочі млина хіба ж не люди?)
– Йосипе Михайловичу, що ж ви спите? Завтра ж молотити починаємо, Йосипе Михайловичу.
– Знаю, зараз...
Сторінка касової книги: Водки на молотьбу – 105 крб.
– Нещастя, Йосипе Михайловичу.
– Що таке? Помер Гриша Боюся?
– Двигун став. Зіпсувався. Не знаємо, що робити.
– Зараз полагодимо.
Касова книга:
Водка для двигуна хлопцям – 17,85.
– Йосипе Михайловичу. Лихо!
– Що?
– Інструктори приїхали.
– Яке ж це лихо, дурна твоя голова? Це просто стихія. Здравствуйте, товариші інструктори. Сідайте, товариші інструктори. Як поживаєте? У нас все, як самі бачите, гаразд. Як ви нащот того, щоб з дорожки підживитися?
... Водки інструкторам – 10,70. Занято деньгами – 3,50.
– Ні-ні, так не одпустимо вас, товариші інструктори. Так усією компанією й провожати вас поїдемо.
... Водка на шляху – 7 крб.
– Ну, слава богу. Здихались-таки інструкторів. Бачите: «Все гаразд», – так і записали. Як я й казав. Ну, паняй, хлопці. Коло Мотрі, звичайно, тпру.
... Водки у баби Мотрі – 3,50.
– Жінка ваша шукає вас, Йосипе Михайловичу. З дрючком.
– Нічого, зараз ми її заспокоїмо.
... Жоні Подорожка Йосипа конфет – 1,10.
... Про дуже давні часи життя на землі археологи дізнаються з тих знахідок, які трапляються при розкопинах. По різних верствах каміння, глин, пісків, по рештках кремінного інструменту, зброї, оздоби, посуду тощо вчений-археолог скаже, як жили, працювали люди, які в них були звичаї і як поволі з півзвірячого стану наближались до справжньої людини.
На «копії счетов» збоку є помітка: «Надіслати нарслідчому».
... З півзвірячого стану – до справжньої людини...
(«Червоний перець», № 5-6, 1932 р.)
________________________
Смерть людини
Бурхливою, рипучою, гуркотливою столичною вулицею бігла, підстрибуючи, людина з портфелем.
Людина встромила гострокутне обличчя з нервовою чорною борідкою у «Вечірнє радіо», і тільки коли над самим вухом оглушливо дирчав трамвай або кувікав автобус, людина відривалась од газети і, немов удав, поводила чорною голівкою на довгій шиї.
Відстрибнувши від трамвая або автобуса, людина з портфелем знову поринала в газету.
РОЗТРАТА. ВЧОРА ЗААРЕШТОВАНО КАСИРА САЧКА, ЯКИЙ...
«От ідіот! – думала людина. – Розтратив... Напевне, з бабами зв'язався. Ну і що ж гарного наробив? Сидітиме років п'ять у бупрі. Ні, брат, я не такий. Чорта з два розтрачу! Дзуськи! Я – чесний. Я все розраховую, а щодо казенних грошей ого-го! А от свої – збиратиму копієчку до копієчки. Назбираю тищонку...»
НОВИЙ БУДИНОК. ЗАКІНЧИЛИ БУДУВАТИ НОВИЙ БУДИНОК РАДТОРГСЛУЖБОВЦІВ, ЩО КОШТУЄ...
«Назбираю тищонку – і квартирку собі куплю. Гарненьку таку, з голубенькими розводами... Одружуся».
ПРОДАЄТЬСЯ НОВА ШАФА.
«Да-с... Обставлю квартирку – як картиночку. В опочивальні отак ліворуч стоятиме столик, отак трюмо, а отак – комод, а на ньому скатертина з синіми півниками».
ЗРАЗКОВИЙ ДИТЯЧИЙ БУДИНОК. СЬОГОДНІ ВІДКРИВСЯ НОВИЙ ДИТЯЧИЙ САДОК, В ЯКОМУ ПРАЦЮВАТИМУТЬ НАЙКРАЩІ...
«Гм... Дитинка народиться. Мале таке, рожеве...»
– Куві-куві! – перебив його думки автобус – і він ледве встиг одстрибнути вбік.
КРИВАВИЙ ЗЛОЧИН. ВЧОРА ВВЕЧЕРІ ГР-Н КОВІНЬКО, РОЗПАЛЕНИЙ ВІД РЕВНОЩІВ, УБИВ СВОЮ ДРУЖ...
«Ну, це дзуськи! Мене цим не візьмеш. Моя дружина мені не зраджуватиме, і я її не ревнуватиму».
СЬОГОДНІ О ШОСТІЙ ГОДИНІ ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ... ПОРЯДОК ДЕННИЙ...
«Ну, що ж? Примиримось. І з позикою індустріалізації примиримось, і з доповідями про міжнародне становище. "Раз нужно – так надо". Ради затишного кубелечка можна і цьому підкоритися. Да-да... Діточки підуть. Будемо ми з жіночкою вже старенькі. А діточки нас годуватимуть. Я сидітиму в такому розкішному льонг'шезі – щасливий від свідомости, що спокійно прожив своє життя. Буде мені вже років сімдесят...»