Старші хлопці підтримували вогонь. Час від часу вони помішували масу, яка ставала все густішою. Годинами Голубий Птах сидів навпочіпки перед вогнем і пильно стежив, як кипить прозорий сік, як лопаються на ньому бульбашки. Чим важче було мішати кописткою, тим частіше хлопець брав пробу. Не раз Малія видирала у нього ложку, бо вона, звичайно, все знала краще.
— Сік не повинен бути тягучим, треба, щоб він був твердим і пружним, як смалець у мисці, тоді він готовий.
Навколо вогнів звучали веселі голоси жінок, які обговорювали кожну дрібницю. Хлопець з цікавістю прислухався. Тонкі стовбури дають лише водянисту рідину; треба, щоб дерева були не менше двох п'ядей в діаметрі, тільки тоді можна їх надсікати.
Із тих кленів, що біля заливних луків, добували чудовий, майже чорний цукор, але його треба надто довго уварювати. При великому морозі можна зекономити чимало палива, якщо заморозити сік у широких плоских посудинах. Льодяну кірку, яка утворюється з самої води, викидають, а під нею залишається червонуватокоричньовий сироп.
Між підкладанням дров у вогнище та помішуванням сиропу залишалося досить вільного часу. Хлопці здебільшого гасали між чорних кленів біля заливного лугу, куди їх вабив своїми несподіванками густий підлісок. Козуля тут дуже добре орієнтувався:
— Поглянь сюди: дупло соколиза.
Він вказав на дупло дятла, ледве помітне на запаморочливій висоті. Просто під ним цюкала червоноголова пташка. Навколо стовбура спіраллю тяглися дірочки, з яких дятел висмоктував сік.
— Чи є вже яйця в гнізді? Я полізу на дерево.
Видертись по величезному гладкому стовбуру виявилось не так-то просто, але Козуля не розгубився.
— Я вилізу он на те, воно вгорі доходить майже до гнізда, — мовив він і показав на тонке дерево, що тулилося в тіні велетня.
Голубому Птахові аж моторошно стало, коли він дивився, як двоюрідний брат піднімається все вище й вище. Козуля, як і всі інші хлопці, вмів лазити не гірше за білку. Здавалося, він наче приростає до сучків і навіть найтонші гілочки підтримують його.
Ось Козуля вже перебрався на крону клена. Він повис під дуплом дятла і запустив туди руку. Довго там колупався, та раптом Голубий Птах побачив, як двоюрідний брат почав сіпатись і рватися спочатку плечем, а потім і всім тілом.
— Моя рука застряла! — закричав він зрештою. Але цей крик прозвучав, як писк покинутого пташеняти. Голубий Птах злякався. Він кинувся на маленьке дерево і виліз аж до того місця, де до нього дотикалася гілка могутнього клена. Не спускаючи очей з нерухомого друга, він перебрався на клен. Рука Козулі аж до ліктя були вкрита глибокими саднами. Козуля вчепився лівою за виступ і рвонувся знову, але вузький отвір міцно обхопив руку.
— Як же ти її туди всунув? Ще зможеш продержатись?
— Так. Принеси мій ніж, розколупаємо дірку.
Голубий Птах обережно зліз і ще раз глянув угору.
І страх погнав його до цукроварні.
— Ну, нарешті! Вогонь скоро погасне! Де це ви пропадали? — загукали з усіх кінців.
— Ми зараз прийдемо, — випалив хлопець і помчав до хати. Та де ж це Козулин ніж? Він схопив свій і швидко, як заєць, побіг назад.
Брат усе ще висів на дереві. Голубий Птах, хапаючись, поліз туди знову. З великими труднощами він закріпився поруч друга і почав обережно стругати ножем. Посипалися стружки. Рука, нарешті, звільнилася. Голубий Птах кинув ніж на землю і допоміг Козулі перелізти на сусіднє дерево. Він обережно підтримував потерпілого, страх змінився впевненістю в собі. Хлопець піднявся ще вище, щоб Козулі було зручніше спускатися.
З верхівки дерева відкривався далекий вид на голубі пасма горбів, які аж ген на горизонті переходили в гори. На безмежних хвилях лісів ніде очам зупинитись, лише в одному місці вилася струминка диму.
Хлопець примружив очі, щоб краще роздивитись, але струминка незмінно маячила у блакитній далечині. Що ж воно таке? Сигнал білих мисливців чи багаття купців, які зупинилися на відпочинок? А чи не в цьому напрямку Соляний Струмок, до якого збирається мати наступної осені, щоб наварити солі? У Голубого Птаха знову майнули якісь неясні думки про втечу. Може б, йому втекти від Соляного Струмка? Чи отой дим, бува, не сигнал для нього? Але що значить утікати? Рублена хатина у Рейстауні постала в уяві хлопця, і йому здалося, що він залишив її багато-багато років тому. Невже він покине хату Черепахи, матір, батька, Малію і Козулю? Навіть Косоокого Лиса стало раптом шкода. Хлопець вагався. Він навіть не усвідомлював, яки сильна любов прив'язує його до сім'ї нових батьків. Сповнений нерішучості, він зліз з дерева. Козуля вже з нетерпінням чекав на нього.