Соц╕ально-економ╕чне прогнозування передбача╓ використання р╕зноман╕тних метод╕в, як╕ можна розум╕ти як сукупн╕сть способ╕в мислення. Вони дозволяють на основ╕ даних вивести судження певного й достов╕рного в╕дносно майбутнього стану досл╕джуваного об'╓кта.
Загалом вид╕ляють ╕нту╖тивн╕ та формал╕зован╕ методи прогнозування нац╕онально╖ економ╕ки (рис. 21.5).
╤нту╖тивн╕ методи прогнозування використовуються, коли неможливо врахувати вплив багатьох чинник╕в через складн╕сть об'╓кта прогнозування, ╕ у такому випадку використовуються думки експерт╕в щодо повед╕нки об'╓кта прогнозування. Вони бувають ╕ндив╕дуальними (анкетування, ╕нтерв'ю, анал╕тика, написання сценар╕ю) та колективними (р╕шення колективно╖ експертно╖ ком╕с╕╖, колективна генерац╕я ╕дей - мозкова атака, метод "Дельф╕", матричний метод).
Формал╕зован╕ методи прогнозування ╫рунтуються на анал╕тичних с╕тках, що виражають як сукупний попит, так ╕ сукупну пропозиц╕ю. До групи формал╕зованих метод╕в належать методи екстраполяц╕╖ ╕ моделювання.
Прогнозна екстраполяц╕я може зд╕йснюватися з використанням метод╕в найменших квадрат╕в, експонентного згладжування, ковзних середн╕х, адаптивного згладжування. При формуванн╕ прогноз╕в за допомогою екстраполяц╕╖ виходять ╕з тенденц╕й зм╕н тих чи ╕нших к╕льк╕сних характеристик об'╓кта, що статистично склалися. Однак ступ╕нь реальност╕ прогнозу, складеного з використанням цих метод╕в, ╓ значно нижчим, оск╕льки на економ╕чне явище мають вплив дек╕лька зм╕нних, як╕ не п╕длягають екстраполяц╕╖. Окр╕м того, екстраполяц╕я ор╕╓нту╓ться на минуле та сьогодення, а прогнозн╕ параметри можуть залежати в╕д фактор╕в, як╕ не д╕яли в минулому.
До метод╕в моделювання прогноз╕в в╕дносяться структурне, с╕тьове, матричне та ╕м╕тац╕йне моделювання.
Структурн╕ модел╕ описують зв'язки м╕ж окремими елементами ╓диного ц╕лого (м╕жгалузевий баланс).
С╕тьов╕ модел╕ забезпечують оптим╕зац╕ю прогнозних р╕шень за допомогою метод╕в математичного програмування [9, 62].
Матричне моделювання передбача╓ складання експертно╖ матриц╕ на баз╕ опитування експерт╕в.
╤м╕тац╕йн╕ модел╕ в╕дтворюють розвиток об'╓кта прогнозування в╕дпов╕дно до оч╕кувано╖ ситуац╕╖ або аналог╕чного явища [10, 86].
За допомогою вищезазначених метод╕в прогнозування можна зробити висновки про розвиток нац╕онально╖ економ╕ки у майбутньому.
5.Вза╓мов╕дносини м╕ж ланками бюджетно╖ системи
Кожна ланка бюджетно╖ системи ╓ в╕дносно обособленим фондом ф╕нансових ресурс╕в, який форму╓ться ╕ використову╓ться на п╕дстав╕ окремо затвердженого плану. Разом з тим, м╕ж ланками бюджетно╖ системи може в╕дбуватись рух ресурс╕в, який характеризу╓ вза╓мов╕дносини м╕ж бюджетами. Ц╕ вза╓мов╕дносини розглядаються за р╕зними ознаками: ╖х формами ╕ видами, стад╕╓ю, на як╕й вони виявляються, напрямком руху кошт╕в, правовим регулюванням.
За формами руху кошт╕в вза╓мов╕дносини м╕ж бюджетами под╕ляються на чотири групи:
- субсид╕ювання;
- вилучення кошт╕в;
- вза╓мн╕ розрахунки;
- бюджетн╕ позички.
Субсид╕ювання характеризу╓ вид╕лення кошт╕в ╕з бюджету вищого р╕вня бюджетам нижчого р╕вня. Воно може зд╕йснюватись з р╕зних причин. По-перше, для надання ф╕нансово╖ допомоги тим бюджетам, у яких в╕дносно слабка доходна база в пор╕внянн╕ з ╖х видатками. Така ситуац╕я характерна практично для вс╕х кра╖н св╕ту, оск╕льки в кожн╕й з них ╓ економ╕чно розвинут╕ ╕ в╕дносно в╕дстал╕ рег╕они. Поки що н╕кому не вдалось досягти абсолютно збалансованого розвитку рег╕он╕в, тим б╕льше, що в ╕сторичному план╕ характерною ╓ нер╕вном╕рн╕сть ╕ нер╕вноц╕нн╕сть розм╕щення виробничих сил. По-друге, необх╕дн╕сть субсид╕ювання вит╕ка╓ з пропорц╕й розпод╕лу ресурс╕в м╕ж центральним ╕ м╕сцевими бюджетами. Поки що переважа╓ централ╕зац╕я бюджетних ресурс╕в. Спочатку вони концентруються у центральному бюджет╕, а пот╕м розпод╕ляються м╕ж рег╕онами. Тому, в╕дзначаючи недостатню доходну базу м╕сцевих бюджет╕в, сл╕д пам`ятати, що це дуже в╕дносно. Зм╕нивши розпод╕л доход╕в м╕ж р╕внями бюджет╕в, можна зм╕нити ╕ р╕вень забезпеченост╕ кожного бюджету ресурсами. По-трет╓, необх╕дн╕сть субсид╕ювання може визначатись тимчасовими факторами, наприклад, реал╕зац╕╓ю окремих державних програм, на як╕ вид╕ляються кошти ╕з центрального бюджету, а ф╕нансування зд╕йсню╓ться з м╕сцевих.
Видами субсид╕ювання виступають: субсид╕╖, субвенц╕╖, дотац╕╖. Субсид╕╖ як загальна форма субсид╕ювання характеризують передачу кошт╕в для надання ф╕нансово╖ допомоги. Вони можуть мати як ц╕льовий, так ╕ знеособлений характер. Ц╕льов╕ субсид╕╖ вид╕ляються п╕д певн╕ видатки чи програми ╕ не можуть використовуватись не за призначенням. Звичайн╕ субсид╕╖ виступають для бюджет╕в, що ╖х отримують, як звичайн╕ доходи ╕ тому можуть використовуватись на будь-як╕ ц╕л╕. Для орган╕в влади, як╕ вид╕ляють субсид╕╖ б╕льш характерним, ╓ прагнення до надання ц╕льових субсид╕й. Навпаки, т╕, хто отриму╓ субсид╕╖, зац╕кавлен╕ в ╖х знеособленому характер╕. Але так чи ╕накше, будь-як╕ субсид╕╖ посилюють ф╕нансову базу в╕дпов╕дних бюджет╕в. Адже, отримавши ц╕льову субсид╕ю, можна кошти, що зв╕льнились на даних видатках, спрямувати на ф╕нансування ╕нших видатк╕в. Субвенц╕╖ - це такий вид субсид╕ювання, який передбача╓ дольову участь дек╕лькох бюджет╕в у ф╕нансуванн╕ певних видатк╕в чи проект╕в. Як правило, вони вид╕ляються за умов, коли бюджет, який отриму╓ субвенц╕ю, забезпечу╓ покриття встановлено╖ для нього дол╕ видатк╕в. Такий вид субсид╕ювання ма╓ б╕льш активний вплив, оск╕льки передбача╓ пошук м╕сцевих ресурс╕в. Субвенц╕╖ носять ц╕льовий характер, що вит╕ка╓ безпосередньо з ╖х сут╕. Як правило, вони вид╕ляються з бюджету розвитку, а не на ф╕нансування поточних витрат. Дотац╕╖ - це вид╕лення кошт╕в для збалансування бюджет╕в). Якщо розм╕ри субсид╕й ╕ субвенц╕й не ув`язуються безпосередньо з╕ станом того чи ╕ншого бюджету, то дотац╕я вида╓ться саме для покриття тих видатк╕в, на як╕ не вистача╓ доход╕в ╕, як правило, в розм╕р╕, який визнача╓ться як р╕зниця м╕ж видатками ╕ доходами. Як ╕нструмент впливу дотац╕╖ значно слабк╕ш╕, чим субсид╕╖ ╕ особливо субвенц╕╖.
Вилучення кошт╕в ╓ формою вза╓мов╕дносин протилежного за зм╕стом ╕ за напрямком руху ресурс╕в субсид╕юванню, а саме такому виду як дотац╕╖. На в╕дм╕ну в╕д субсид╕ювання, яке поширено в усьому св╕т╕, вилучення кошт╕в ╓ характерною ознакою бюджетних систем, побудованих виходячи з принципу ╓дност╕. Вилучення кошт╕в проводиться в розм╕р╕ перевищення доход╕в над видатками у тих бюджет╕в, де воно виника╓. Зв╕сно, це досить в╕дносне перевищення, адже завжди знайдуться напрями використання кошт╕в. Таке перевищення може встановити т╕льки орган влади чи управл╕ння б╕льш високого р╕вня на основ╕ нормування видатк╕в. Про в╕дносн╕сть такого перевищення св╕дчить той факт, що в Укра╖н╕ вилучення кошт╕в встановлю╓ться в умовах значного деф╕циту бюджет╕в вс╕х р╕вн╕в. В умовах автономност╕ бюджет╕в про вилучення кошт╕в не може бути ╕ мови. Б╕льше того, ╕ пол╕тика субсид╕ювання орган╕зу╓ться таким чином, щоб не п╕дривати зац╕кавленост╕ в зростанн╕ доход╕в ╕ економному та рац╕ональному ф╕нансуванн╕ видатк╕в.
Вза╓мн╕ розрахунки м╕ж бюджетами виникають при перерозпод╕л╕ доход╕в ╕ видатк╕в м╕ж бюджетами п╕сля ╖х затвердження. Перерозпод╕л доход╕в може в╕дбуватись внасл╕док зм╕н податкового законодавства або зм╕ни норматив╕в розпод╕лу регулюючих доход╕в. Внасл╕док цього один бюджет втрача╓ доходи, хоча вони були для нього запланован╕, другий отриму╓ додатков╕, непередбачен╕ планом надходження. Оск╕льки така зм╕на доходно╖ бази не в╕добража╓ н╕ прорахунк╕в одн╕╓╖ сторони, н╕ зусиль друго╖, а бюджети обох мають враховувати запланован╕ видатки, то проводяться вза╓мн╕ розрахунки з передач╕ додаткових, непередбачених планом доход╕в в╕д одного бюджету до ╕ншого. Перерозпод╕л видатк╕в в╕дбува╓ться при зм╕н╕ в╕домчого п╕дпорядкування суб`╓кт╕в ф╕нансування (при встановленому в╕домчому принцип╕ розпод╕лу видатк╕в), або при передач╕ ф╕нансування певних заход╕в з одного бюджету до ╕ншого. При цьому в одного бюджету в╕дбува╓ться вив╕льнення доход╕в, утворю╓ться ╖х в╕дносний (до плану) надлишок, а у другого, навпаки, нестача доход╕в для ф╕нансування непередбачених видатк╕в. Для усунення дисбалансу необх╕дно передати на суму перерозпод╕лених видатк╕в доходи з одного бюджету до ╕ншого.