СИН: Вибачай, тату.
Гасить цигарку.
ІЛЛЬ: Ти не хочеш снідати з нами, Карле?
СИН: Я йду на станцію. Там один робітник захворів. Може, їм треба когось замість нього.
ІЛЛЬ: Праця на станції на пекучому сонці не личить моєму синові.
СИН: Краще така, ніж жодна.
Іде. Донька встає.
ДОНЬКА: І я піду, тату.
ІЛЛЬ: Ти також. Он як. А куди, якщо можна спитати шановну панну?
ДОНЬКА: На біржу праці. Може, де є місце.
Донька йде. Ілль. зворушений, чхає в хустинку.
ІЛЛЬ: Добрі діти, щирі діти.
З балькону чути кілька тактів гітари.
ГОЛОС КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Подай мені мою ліву ногу, Бобі.
ГОЛОС МАЖОРДОМА: Я не можу її знайти.
ГОЛОС КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Вона за букетом із заручин, на комоді.
До ІЛЛЯ приходить покупець, (ПЕРШИЙ).
ІЛЛЬ: Добридень, пане Гофбауере.
ПЕРШИЙ: Цигарки.
ІЛЛЬ: Як кожного ранку.
ПЕРШИЙ: Не ті. Я хотів би зелені.
ІЛЛЬ: Вони дорожчі.
ПЕРШИЙ: Запишіть набір.
ІЛЛЬ: Тому, що це ви, Гофбауере, і тому, що нам треба триматися гуртом.
ПЕРШИЙ: Хтось грає на гітарі.
ІЛЛЬ: Один із тих почвар із Сінґ-Сінґу.
З готелю виходять СЛІПЦІ, з вудками й іншим приладдям до рибальства.
ОБИДВА: Доброго ранку, Альфреде, доброго ранку.
ІЛЛЬ: Ідіть до біса!
ОБИДВА: Ми йдемо рибу ловити, ми йдемо рибу ловити.
Відходять ліворуч.
ПЕРШИЙ: Пішли до ґюлленського потоку.
ІЛЛЬ: 3 вудками її сьомого чоловіка.
ПЕРШИЙ: Кажуть, що він утратив свої плантації тютюну.
ІЛЛЬ: Вони також належать мільярдерці.
ПЕРШИЙ: Зате відбудеться колосальне весілля з її восьмим. Вчора святкували заручини.
На балькон у глибині сцени виходить КЛЕР ЦАХАНАСЯН у халаті. Вона рухає правою рукою і лівою ногою. Цю сцену можуть супроводити поодинокі звуки гітари, десь так, як музика супроводить речитатив опери, залежно від змісту діялогів — часом вальс, часом уривки різних національних гімнів тощо.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Я знову змонтована. Вірменську народну мелодію, Робі.
Музика на гітарі.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Найулюбленіша пісня Цаханасяна. Він ладен був завжди її слухати. Кожного ранку. То був класичний чоловік, той старий крез із силою-силенною танкерів і стайнями верхових коней. Та ще мав мільярди.
З таким варто було одружитися. Він був великий метр і великий балетмайстер, обізнаний у всякому чортовинні. Я підгляділа в нього.
Приходять дві ЖІНКИ. Вони подають ІЛЛЕВІ свої молочники.
ПЕРША ЖІНКА: Молока, пане Іллю.
ДРУГА ЖІНКА: Мій молочник, пане Іллю.
ІЛЛЬ: Доброго ранку, пані. По літрові молока кожній.
Він відкриває бідон і хоче зачерпнути молока.
ПЕРША ЖІНКА: Незбираного молока, пане Іллю.
ДРУГА ЖІНКА: Два літри незбираного молока, пане Іллю.
ІЛЛЬ: Незбираного молока.
Він відкриває інший бідон і набирає молока.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН милується ранком крізь льорнет.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Гарний осінній ранок. Легенький туман на вуличках, срібляста імла, а над нею фіялкове небо, таке, як малював граф Гольк, мій третій чоловік, міністер закордонних справ. Він на дозвіллі бавився малярством. Потворним.
Церемонно сідає.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Граф весь був потворний.
ПЕРША ЖІНКА: І масла. Двісті грамів.
ДРУГА ЖІНКА: І білого хліба. Два кілограми.
ІЛЛЬ: Ви, бачу, дістали добрий спадок, добрий спадок.
ОБИДВІ: Запишіть набір.
ІЛЛЬ: Усі за одного, один за всіх.
ПЕРША ЖІНКА: Ще шоколяди за дві двадцять.
ДРУГА ЖІНКА: За чотири сорок.
ІЛЛЬ: Також записати?
ПЕРША ЖІНКА: Також.
ДРУГА ЖІНКА: Ми з’їмо її тут, пане Іллю.
ПЕРША ЖІНКА: У вас тут найкраще, пане Іллю.
Вони сідають в глибині крамниці і їдять шоколяду.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Одну сиґару Вінстон. Тепер, коли ми розлучилися, я хочу покоштувати ще ґатунок мого сьомого чоловіка. Бідолашний Лобі з своєю пристрастю до рибальства. Сидить десь тепер сумний у потязі до Португалії.
МАЖОРДОМ подає сиґару й припалює її.
ПЕРШИЙ: Он вона на бальконі, пахкає сиґарою.
ІЛЛЬ: Завжди непристойно дорогі ґатунки.
ПЕРШИЙ: Марнотратниця. Хоч би сором мала перед зубожілим людством.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН (курячи): Дивно. Досить пристойна.
ІЛЛЬ: Вона прогадала. Я старий грішник, Гофбауере, хто без гріха? Я їй у молодечі роки встругнув кепський жарт, та коли в ”Золотому Апостолі” всі ґюлленці одностайно відкинули її пропозицію, то була найкраща година в моєму житті.