ІЛЛЬ: Ідеться про моє життя.
ПАРОХ: Про ваше вічне життя.
ІЛЛЬ: Добробут росте.
ПАРОХ: Це все тільки ввижається вашому сумлінню.
ІЛЛЬ: Люди веселі. Дівчата заквітчуються. Хлопці вбираються в барвисті сорочки. Місто готується до свята мого вбивства, і я гину з жаху.
ПАРОХ: Все на добре, все те, що ви переживаєте, на добре.
ІЛЛЬ: Це пекло.
ПАРОХ: Пекло у вас самих. Ви старші за мене і думаєте, що знаєте людей, але людина знає тільки себе саму. Колись, багато років тому, ви зрадили одну дівчину задля грошей, і тепер думаєте, що люди вас також зрадять задля того самого. Свої вчинки накидаєте іншим. Це найприродніша річ. Причина нашого страху — в нашому серці, в нашому гріху: коли ви це зрозумієте, то переборете й те, що вас мучить, матимете чим подолати його.
ІЛЛЬ: Зіметгофери купили собі пральну машину.
ПАРОХ: Хай це вас не обходить.
ІЛЛЬ: Набір.
ПАРОХ: Хай вас обходить безсмертя вашої душі.
ІЛЛЬ: А Штокери купили телевізор.
ПАЛАМАР обв’язує ПАРОХА коляреткою.
ПАРОХ: Дослідіть своє сумління. Ідіть дорогою покути, а ні, то світ щоразу наново розпалюватиме ваш жах. Це єдина дорога. Ми нічого іншого не можемо вдіяти.
Мовчання. ЧОЛОВІКИ з рушницями зникають. Тіні по краях сцени. Озивається пожежний дзвін.
ПАРОХ: Тепер я мушу виконувати свої обов’язки, Іллю, мушу христити. Паламарю, Біблію, святу літургію, книгу псальмів. Дитина заходиться плачем, треба їй забезпечити спасіння, дати те єдине світло, що опромінює наш світ.
Озивається другий дзвін.
ІЛЛЬ: Другий дзвін?
ПАРОХ: А що? Звук пречудовий. Повний і дужий. На краще, тільки на краще.
ІЛЛЬ (вигукує): І ви також, панотче, і ви також!
ПАРОХ кидається до ІЛЛЯ і судомно чіпляється за нього.
ПАРОХ: Втікай! Ми всі слабі, християни і нехристи! Втікай! Дзвін гуде в Ґюллені, дзвін зради. Втікай, не веди нас у спокусу своєю присутністю.
Лунають два постріли. ІЛЛЬ спускається додолу, ПАРОХ присідає коло нього.
ПАРОХ: Втікай! Втікай!
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Бобі, стріляють.
МАЖОРДОМ: Авжеж, шановна пані.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: А чому?
МАЖОРДОМ: Леопард утік.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: І його влучено?
МАЖОРДОМ: Він лежить мертвий перед Іллевою крамницею.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Шкода тваринки. Жалобний марш, Робі.
Жалобний марш на гітарі. Балькон зникає. Гуде дзвін. Та сама сцена, що на початку першої дії. Тільки розпис руху потягів на стіні новий не подертий. В іншому місці наліплено великий плякат з променистим жовтим сонцем ”Подорожуйте на південь. Пап. ”Відвідайте Страсті Христові в Обераммерґав”. У глибині сцени можна помітити кілька кранів між будинками, а також декілька нових дахів. З важким гуркотом пролітає швидкий потяг. Ззаду надходить ІЛЛЬ зі старою валізкою в руці й оглядається. Поволі, наче випадком, надходять з усіх боків ґюлленці. ІЛЛЬ нерішуче зупиняється.
БУРҐОМІСТЕР: Здорові були, Іллю.
ВСІ: Здорові були! Здорові були!
ІЛЛЬ (нерішуче): Доброго здоров’я.
УЧИТЕЛЬ: Куди ви йдете з валізкою?
ВСІ: Куди ви йдете?
ІЛЛЬ: До станції.
БУРҐОМІСТЕР: Ми вас проведемо.
ВСІ: Ми вас проведемо! Ми вас проведемо!
Напливає щораз більше ґюлленців.
ІЛЛЬ: Не треба, справді. Не варто.
БУРҐОМІСТЕР: Ви від’їжджаєте. Іллю?
ІЛЛЬ: Від’їжджаю.
ПОЛІЦАЙ: Куди?
ІЛЛЬ: Не знаю. До Кальберштадту, а потім далі.
УЧИТЕЛЬ: Он як. Потім далі.
ІЛЛЬ: Найрадше до Австралії. Вже десь роздобуду грошей.
Він далі йде в напрямку станції.
ВСІ: До Австралії! До Австралії!
БУРҐОМІСТЕР: А чого?
ІЛЛЬ (збентежений): Врешті не можна цілий вік жити на тому самому місці, рік-у-рік...
Він пускається бігти й досягає станції. Решта всі рушають за ним і оточують його.
БУРҐОМІСТЕР: То ж смішно виїздити до Австралії.
ЛІКАР: І для вас — найризиковніше.
УЧИТЕЛЬ: Один із тих євнухів також виїхав був до Австралії.
ПОЛІЦАЙ: Тут вам найбезпечніше.
ІЛЛЬ оглядається, наче зацькований звір.
ІЛЛЬ: Я написав до урядового представника в Каффіґені.
ПОЛІЦАЙ: І що?
ІЛЛЬ: Не отримав відповіді.
УЧИТЕЛЬ: Ваша недовірливість незрозуміла.
БУРҐОМІСТЕР: Ніхто не думає вас убити.
ВСІ: Ніхто, ніхто.
ІЛЛЬ: Пошта не відіслала листа.
МАЛЯР: Не може нього бути.
БУРҐОМІСТЕР: Начальник пошти — член міської ради.