З містечка надходять БУРҐОМІСТЕР, УЧИТЕЛЬ, ПАРОХ і майже шістдесят п’ятирічний ІЛЛЬ, усі поганенько повдягані.
БУРҐОМІСТЕР: Висока гостя приїде пасажирським потягом о першій тридцять, із Кальберштадту.
УЧИ ГЕЛЬ: Співає мішаний хор, молодіжна група.
ПАРОХ: Дзвонить пожежний дзвін. Його ще не віддали в заставу.
БУРҐОМІСТЕР: На ринку грає міська оркестра. а гімнастичне об’єднання робить піраміду в честь мільярдерки. Потім обід у ”Золотому Апостолі”. На жаль, не вистачить коштів, щоб освітити ввечері собор і ратушу.
ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР виходить із будки.
ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР: Доброго ранку, пане бурґомістре! Сердечно вітаю.
БУРҐОМІСТЕР: Чого вам тут треба, інспекторе Ґлюце?
ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР: Це вже ви знаєте, пане бурґомістре. Передо мною стоїть велетенське завдання. Спробуйте взяти в заставу ціле місто.
БУРҐОМІСТЕР: Крім старої друкарської машинки, ви в ратуші нічого не знайдете.
ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР: Ви пане бурґомістре, забуваєте про ґюлленський краєзнавчий музей.
БУРҐОМІСТЕР: Проданий три роки тому до Америки. Наші каси порожні. Ніхто не платить податків.
ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР: Треба перевірити. Країна процвітає, а якраз Ґюллен з пансіоном ”Місце-під-сонцем” банкрутує.
БУРҐОМІСТЕР: Для нас самих це економічна загадка.
ПЕРШИЙ: Це все — витівки масонів.
ДРУГИЙ: Жидівська робота.
ТРЕТІЙ: За цим стоїть великий капітал.
ЧЕТВЕРТИЙ: Міжнародний комунізм пряде своє павутиння. Дзвінок.
ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР: Я вже щось знайду. В мене очі, як у яструба. Піду глипну на міську касу. Відходить.
БУРҐОМІСТЕР: Краще, коли він нас пограбує тепер, ніж по візиті мільярдерки.
Маляр закінчив свій транспарант.
ІЛЛЬ: Так не годиться, пане бурґомістре. Напис надто інтимний. Треба б написати ”Ласкаво просимо, Клер Цаханасян”.
ПЕРШИЙ: Алеж вона — Клері.
ДРУГИЙ: Клері Вешер.
ТРЕТІЙ: Тут виросла.
ЧЕТВЕРТИЙ: Її батько був будівничий.
МАЛЯР: Тоді я зроблю просто: напишу ”Ласкаво просимо, Клер Цаханасян” на зворотному боці. А як мільярдерка розчулиться, ми завжди зможемо обернути до неї ще й цей бік.
ДРУГИЙ: ”Біржовик”, Цюріх — Гамбурґ.
Ще один швидкий потяг проїздить справа наліво.
ТРЕТІЙ: Завжди точний, хоч годинника по ньому наставляй.
ЧЕТВЕРТИЙ: Ото мудро! Ніби хтось тут ще має годинника!
БУРҐОМІСТЕР: Панове, мільярдерка — наша єдина надія.
ПАРОХ: Крім Бога.
БУРҐОМІСТЕР: Крім Бога.
УЧИТЕЛЬ: Але він грошей не платить.
БУРҐОМІСТЕР: Ви, Іллю, дружили з нею; тепер усе від вас залежить.
ПАРОХ: Тоді ви розійшлися. Я чув якусь невиразну історію... Ви маєте що звірити своєму душпастиреві?
ІЛЛЬ: Ми були найкращі друзі... Молоді й палкі... З мене був таки добрий хлопець, панове, сорок п’ять років тому... А її, Кляру, я ще й досі немов бачу перед собою...Як вона світилася мені назустріч у пітьмі Петрової стодоли чи босоніж ішла по моху й листю в Конрадсвайлерівському лісі, з розмаяним рудим волоссям, струнка, гнучка як лозина, ніжна, до біса гарна відьма. Нас розлучило життя, тільки життя, як то буває на світі.
БУРҐОМІСТЕР: Для моєї невеличкої доповіді на бенкеті в ”Золотому Апостолі” мені треба було б знати кілька подробиць про пані Цаханасян.
Витягає з кишені нотатника.
УЧИТЕЛЬ: Я перевірив давні шкільні документи. Оцінки Кляри Вешер, на превеликий жаль, дуже погані. Із поведінки також. Тільки з ботаніки й зоології ”задовільно”.
БУРҐОМІСТЕР (записуючи): Добре. З ботаніки й зоології ”задовільно”. Це добре.
ІЛЛЬ: Тут я можу пригодитися вам, пане бурґомістре. Кляра любила справедливість. І то не абияк. Раз арештовували якогось волоцюгу, то вона закидала поліцая камінням.
БУРҐОМІСТЕР: Любов до справедливости. Не зле. Завжди робить враження. Але історію з поліцаєм краще не згадуймо.
ІЛЛЬ: Вона була також милосердна. Що мала, те й роздавала. Крала картоплю для бідної вдови.
БУРҐОМІСТЕР: Почуття милосердя. Це, панове, конче треба відзначити. Це найважливіше. Чи хто пригадує собі, яку будову спорудив її батько? Було б добре згадати про неї в промові.
ВСІ: Ніхто не пригадує.
Бурґомістер згортає нотатника.
БУРҐОМІСТЕР: Ну, я готовий; решту мусить зробити Ілль.
ІЛЛЬ: Я знаю. Цаханасян має труснути своїми мільйонами.
БУРҐОМІСТЕР: Мільйонами, це дуже добре сказане.
УЧИТЕЛЬ: Нам не поможуть ясла для немовлят.
БУРҐОМІСТЕР: Дорогий Іллю, ви вже віддавна найпопулярніша постать у Ґюллені. Я навесні залишаю свою посаду і вже порозумівся з опозицією. Ми домовилися, що запропонуємо обрати вас моїм наступником.