(Оплески)
КЛЕР ЦАХАНАСЯН підводиться.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Бурґомістре, ґюлленці. Ваша безкорислива радість з приводу моєї гостини зворушила мене. Щоправда, я була дитиною трохи не така, як змалював бурґомістер у своїй промові: у школі мене періщили, а картоплю для вдови Боль я крала, разом з Іллем, не на те, щоб уратовати стару звідницю від голодної смерти, а щоб раз полежати з Іллем у ліжку, де було приємніше, ніж у Конрадсвайлерському лісі чи у Петровій стодолі. Та, щоб додати вам ще більше радости, хочу зразу заявити, що я ладна подарувати Ґюлленові один мільярд. П’ятсот мільйонів містові, а п’ятсот мільйонів розділити на кожну родину.
Мертва тиша.
БУРҐОМІСТЕР (заїкуючись): Мільярд.
Всі ще занімілі з дива.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: При одній умові.
Усі вибухають несамовитим радісним галасом: танцюють, вилазять на крісла, гімнаст робить фігури і т.д. Ілль захоплено барабанить собі в груди.
ІЛЛЬ: Кляро! Золота! Чудова! Луснути можна! Чисто моя відьмочка!
Цілує її.
БУРҐОМІСТЕР: Ви сказали, з однією умовою, шановна пані. Чи міг би я довідатись про цю умову?
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Я її назву. Я даю вам один мільярд і купую собі за неї справедливість.
Мертва тиша.
БУРҐОМІСТЕР: Як це розуміти, шановна пані?
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Так, як я сказала.
БУРҐОМІСТЕР: Алеж справедливість не можна купити.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Все можна купити.
БУРҐОМІСТЕР: Я й досі вас не розумію.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Виходь, Бобі.
Справа між столи виходить МАЖОРДОМ і знімає окуляри.
МАЖОРДОМ: Не знаю, чи хто з вас пізнає ще мене.
УЧИТЕЛЬ: Головний суддя Гофер.
МАЖОРДОМ: Так. Головний суддя Гофер. Сорок п’ять років тому я був головний суддя у Ґюллені, потім перейшов до каффіґенського апеляційного суду, а двадцять п’ять років тому пані Цаханасян запропонувала мені працювати в неї мажордомом. Я погодився. Може, це трохи й дивна кар’єра для людини з вищою освітою, але платню запропоновано таку фантастичну...
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Ближче до справи, Бобі.
МАЖОРДОМ: Як ви почули, пані Клер Цаханасян дає мільярд і хоче за нього справедливости. Іншими словами: пані Клер Цаханасян дає мільярд, коли ви направите зло, яке їй заподіяв Ґюллен. Прошу, пане Іллю.
ІЛЛЬ встає, зляканий і здивований водночас.
ІЛЛЬ: Чого ви хочете від мене?
МАЖОРДОМ: Підійдіть сюди. пане Іллю.
ІЛЛЬ: Прошу.
Він підходить до столу праворуч. Збентежено всміхається. Здвигає плечима.
МАЖОРДОМ: Це було 1910 року. Я був головним суддею в Ґюллені і мав розглядати позив про батьківство. Клер Цаханасян, тоді Кляра Вешер, позивала вас, пане Іллю, що ви були батьком її дитини.
ІЛЛЬ мовчить.
МАЖОРДОМ: Ви тоді заперечили своє батьківство, пане Іллю. Ви привели двох свідків.