О’Ніл виходить.
Волоцюга виймає листа, кладе його туди, де він був раніше, — і чекає, поклацуючи зубами від холоду.
Заходить Айнштайн.
Айнштайн. Ось!
Накриває плечі Волоцюги пледом.
Потім помічає листа і насуплюється.
Айнштайн. Здається, я когось бачив, отам… Тут ніхто не проходив?
Волоцюга. Так, один пан цікавився найближчим рестораном. Огидна мармиза! Не хотів би я стати сосискою на його виделці!
Айнштайн сідає, вгортаючись у другий плед.
Айнштайн. Я непокоюся через ситуацію…
Волоцюга. Забагато непокоїтеся! Ви схильні бачити все у чорному кольорі. У березні ви стверджували, що війна спалахне, бо Німеччина вдерлася до Чехословаччини. Зараз маємо серпень, і що? Нічого! На тому все й закінчилося. Франція, Англія, Росія і Штати не сказали і слова супроти.
Айнштайн. Ганебище…
Волоцюга. Але війни немає.
Айнштайн. Ні, війна таки є. Навіть якщо Франція, Англія, Росія і Штати не прагнуть воювати, Німеччина вже готова. Це питання кількох тижнів, а може — і днів. (Зривається на крик.) Я ненавиджу війну, але ми мусимо перемогти!
Він підстрибує у нестямі й на одному диханні зізнається в тому, що його мучить.
Айнштайн (гордо). Ні, ну ви можете таке уявити?! Дуже скоро уран можна буде перетворити на нове джерело енергії!
Волоцюга (ошелешено). Уран?…
Айнштайн (нестямно). Стало можливим змоделювати ланцюгову ядерну реакцію у великій масі урану!
Волоцюга (пригнічено). Що ви кажете?…
Айнштайн. Це дозволить вивільнити велику кількість енергії та отримати багато нових елементів на кшталт радію!
Він заявляє це урочисто — наче про доведений факт. І чекає на реакцію співрозмовника.
Волоцюга (заледве приходячи до тями). Перекладіть мені, будь ласка, бо я трішечки розгубився.
Айнштайн. Бомба! Можна буде створити атомну бомбу — найпотужнішу і найсмертоноснішу з-поміж усіх! Її вибухова потужність буде в мільйони разів більшою за потужність звичайних бомб. Однієї такої бомби буде достатньо, щоби зруйнувати Нью-Йорк!
Волоцюга (нажахано). Господи Боже!
Айнштайн (пафосним, величним жестом показує вниз). І все це тут!
Волоцюга (перелякано підстрибує). Тобто — тут?
Айнштайн. Усе тут!
Волоцюга (панікує). Тут?!
Айнштайн. Авжеж, тут! У цьому конверті!
Волоцюга відступає, ніби в конверті приховано бомбу.
Обидва дивляться на конверт із жахом.
Тривала пауза.
Волоцюга (пошепки). І коли вона вибухне?
Айнштайн. Скоро.
Волоцюга (зопрівши). Коли це — скоро?
Айнштайн. Не знаю. За півроку. За рік. Можливо, за два…
Волоцюга. Еге… Не раніше?
Айнштайн. Власне, тоді, коли буде готова.
Волоцюга (полегшено зітхає). Отакої… То в конверті не бомба?
Айнштайн. Звісно ж, ні.
Волоцюга (заспокоївшись, але все ж насторожено). То що тоді там?
Айнштайн. Моя зрада.
Спантеличений Волоцюга витріщається на Айнштайна, якому, як видається, зле.
Айнштайн (схопившись за голову). Господи, ну навіщо?! Чому саме я?!
Пауза.
Волоцюга. Отож-бо! Чому саме ви?
Занурений у думки Айнштайн сіпається.
Айнштайн. Даруйте, що?
Волоцюга. Нащо писати президентові?
Айнштайн. Наукова спільнота зобов’язана попередити владу. Мої друзі-фізики — Сілард і Вігнер[6] — переконані, що пояснити політикам значення відкриття може тільки всесвітньо визнаний учений. Цей жереб випав мені…
Він махає листом, ніби комусь погрожуючи.
Айнштайн. Німці вивели з ринку уран, який видобувався у копальнях Чехословаччини, — і це доводить, що вони також намагаються змайструвати бомбу! Я колись жив у Німеччині, тож знаю, як наполегливо й ефективно там можуть працювати, які там блискучі науковці — хай навіть багато хто втік після 1933-го. І з усього цього я роблю висновок, що рано чи пізно вони зможуть спорудити для Гітлера пекельну машину! Ми не повинні втрачати ні секунди, ми мусимо випередити їх! (Після паузи.) Уявляєте? Я заохочую військових до створення найбільш руйнівної вибухівки. Я!
6
Лео Сілард (1898–1964) — угорсько-американський фізик і винахідник. У 1933 році розробив ядерну ланцюгову реакцію та разом із Енріко Фермі запатентував ядерний реактор. Юджин Пол Вігнер (1902–1995) — угорсько-американський фізик-теоретик і математик, один із лауреатів Нобелівської премії з фізики 1963 року. Сілард, Вігнер і Айнштайн у 1939 році спільно підписали згаданого тут листа президентові Рузвельту, внаслідок якого було започатковано проект «Мангеттен».